Він ліг. Доктор Вейн насамперед провів загальний огляд, потім спеціальне визначення навіюваності, гіпнотичного індексу, реакції на одинадцять основних груп препаратів, схильності до судом і епілептичних припадків. Він записав отримані результати в журнал, поміркував над ними, підійшов до лабораторного столу і почав змішувати наркотики.
— Це, мабуть, небезпечно? — поцікавився Бар-рент.
— Та наче воно не повинно вам зашкодити, — заспокоїв його доктор Вейн, — ви, здається, здоровий чоловік. Цілком здоровий, із низьким рівнем навіюваності. Звичайно, через кумулятивні алергічні реакції не можна виключати можливість епілепти-чного нападу. Але гарантовано запобігти таким речам неможливо. Також можуть траплятись травми, які іноді призводять до божевілля або смерті. Дехто, дізнавшись про себе багато цікавого, застрягає у своєму сні і його не вдається звідти вилучити. Я гадаю, це також можна було б віднести до певної форми божевілля, хоча насправді це не так.
Лікар закінчив змішувати препарати і набрав суміш у шприц. У Баррента тим часом виникли серйозні сумніви щодо доцільності цієї авантюри.
— Може, краще відкласти цю спробу, — завагався він, — я не впевнений, що...
— Не переймайтесь, — заспокоїв його лікар, — у нас найкращий Магазин снів на Омезі. Спробуйте розслабитися. Напружені м'язи можуть призвести до судом.
— Я гадаю, пан Аркдраген мав рацію, — сказав Бар-рент, — мабуть не слід обирати сон про Землю під час першого візиту. Він попереджав, що це небезпечно.
— Але зрештою, — промовив лікар, — що це за життя — без ризику? Крім того, найпоширенішими патологіями є ураження головного мозку і розрив судин. А ми маємо досить надійні засоби лікування в подібних випадках.
Він підніс шприц до лівої руки Баррента.
— Постривайте, я передумав, — захотів встати Баррент. Доктор Вейн спритно штрикнув голкою в руку Баррента.
— Ніхто не відмовляється від замовлення в Магазині снів, — пояснив він Барренту, — спробуйте розслабитися...
Баррент розслабився. Він лежав на спині і чув якийсь пронизливий свист у вухах.
Він спробував зосередитись на обличчі лікаря. Але воно раптом змінилось, стало старим, округлим, м'ясистим. Під підборіддям звисали складки жиру. Спітніле доброзичливе обличчя виглядало занепокоєним.
Обличчя належало Куратору п'ятого курсу.
Послухай, Вілле, — вмовляв Куратор, — ти повинен бути обережним. Потрібно навчитися стримувати свою вдачу. Це необхідно!
— Я знаю, сер, — погодився Баррент, — просто я такий злий через все це...
— Вілле, заради Бога!
— Гаразд, я буду стримуватись.
Він залишив приміщення університету і вийшов у місто. Це було фантастичне місто хмарочосів і багаторівневих вулиць, прекрасне місто, яке сяяло сріблястим полиском своїх будівель, амбітне місто, яке керувало величезною мережею країн і планет. Бар-рент йшов третім пішохідним рівнем, все ще розлючено згадуючи Ендрю Теркалера.
Через Теркалера і його сміховинну заздрість заяву Баррента до Корпусу космічних досліджень було відхилено. Куратор нічого не міг із цим вдіяти — Те-ркалер мав надто великий вплив на комісію з відбору. Минуло б цілих три роки, перш ніж Баррент зміг би подати заявку знову. Тим часом йому доведеться без діла сидіти на Землі. Усі його дослідження були призначені для позаземних розвідок. На Землі йому не було чого робити, а тепер космос був для нього закритий.
Теркалер!
Баррент залишив пішохідний рівень і став на швидкісний пандус, який рухався до району Сант. У кишені він стискав маленький пістолет. Зброя на Землі була поза законом. Він витратив на неї захмарні кошти.
Баррент зважився вбити Теркалера.
Напливали якісь гротескні обличчя. Сон втратив чіткість. Коли все знову прояснилося, Баррент виявив, що наставив свого пістолета на миршавого, косоокого хлопця, переляканий лемент якого раптом різко урвався.
Інформатор, безпристрасний і суворий, помітив злочин і повідомив поліцію.
Поліцейські у сірих мундирах взяли його під варту і повели до суду.
Суддя із засушеним, ніби пергаментним обличчям, засудив його до вічного заслання на планету Омега з обов'язковим стиранням пам'яті.
Потому сон перетворився на жахливий калейдоскоп. Баррент видирався на слизький стовп, ліз стрімким схилом, вибирався з якогось колодязя з гладенькими стінами. Його повсюди наздоганяв труп Теркалера з розірваними грудьми, який з обох боків підтримували безпристрасний інформатор і суд дя з пергаментним обличчям.