— Я б витримав гравітацію. Будь-коли...
Із цих розмов Баррент дізнався, що похмурі охоронці чимось подібні до в'язнів на Омезі. Більшість із них, здається, не люблять свою роботу. Як і омегіани, вони понад усе мріяли про повернення на Землю.
Він прийняв цю інформацію до уваги про всяк випадок. Корабель досяг пункту пропуску, лампочки на гігантській панелі зблискували і пульсували, відображаючи остаточне налаштування для точного стикування.
Нарешті маневр був завершений і двигуни вимкнулися. Через систему зв'язку Баррент почув, як охоронці покидають свою кімнату. Він пройшов за ними ближче до виходу і почув, як останній із них, виходячи з корабля, сказав:
— Ось і загін перевірки йде. Що скажете, хлопці?
Йому ніхто не відповів. Охоронці пішли, коридорами лунали важкі кроки загону перевірки.
Здається, їх було чимало. Огляд вони розпочали з машинного відділення і рухались поступово вгору. Відчиняли всі двері на кораблі, обшукували кожну кімнату, кожну шафу.
Баррент, стискаючи пістолет спітнілою долонею, думав, де б йому заховатися. Найімовірніше вони збираються обшукувати весь корабель. У цьому разі найкраще було б якось обминути їх і сховатися у вже перевіреній частині корабля.
Баррент надягнув респіратор і вийшов у коридор.
Розділ 23
Минуло півгодини, а Баррент так і не вигадав способу оминути загін перевірки, який закінчив огляд нижніх рівнів і рухався в напрямку Пункту керування кораблем. Баррент чув, як загін проходить коридорами. Він йшов кроків на сто попереду, намагаючись знайти якусь схованку.
У кінці коридору мали бути сходи. Баррент хотів спуститись ними на нижчий поверх в уже перевірену частину корабля. Він лише сподівався, що сходи знаходяться саме там, оскільки й досі мав лише приблизне уявлення про розташування приміщень корабля. Якщо він помилився, то потрапить у пастку.
Дійшовши до кінця коридору, Баррент дійсно виявив там сходи. Кроки позаду лунали все ближче. Він спускався вниз, озираючись через плече.
І раптом вдарився головою в чиїсь широкі груди.
Баррент відскочив назад, наставивши на кремезну фігуру пластиковий пістолет. Але встиг утриматись від пострілу. Те, що стояло перед ним, не було людиною.
Перед ним височіла двометрова постать, одягнена в чорну форму з написом «Інспекція — Андроїд B 212» на грудях. Обличчя із кольорового пластику було стилізоване під людське. Очі світилися яскравим червоним світлом. Фігура погойдувалась на ногах, старанно утримуючи рівновагу, і повільно рухалася до Баррента, не зводячи з нього очей. Баррент відступив, зважуючи подумки, чи зможе лазерний пістолет зупинити андроїда.
Барренту так і не довелось про це дізнатися, бо андроїд минув його і продовжував підніматись сходами. На його спині був напис «Відділ дератизації». Баррент зрозумів, що цей андроїд був запрограмований лише на пошук щурів і мишей. На сторонню людину на борту корабля він не зважав. Імовірно, інші андроїди теж мали вузьку спеціалізацію.
Він сидів у порожній комірчині на першому поверсі, поки не почув, що андроїди пішли. Потім поспішив назад у Пункт керування. На борт ніхто так і не піднявся. Точно за графіком величезний корабель вилетів із КПП. Місцем його призначення була Земля.
Решта подорожі минула без пригод. Баррент спав, їв, і, поки судно не увійшло в гіперпростір, спостерігав за величним видовищем зоряного космосу крізь оглядове вікно. Він намагався викликати в себе якісь спогади про планету, до якої прямував, але в уяві не виникало жодних картин. Що за люди побудували величезні зоряні кораблі, але не забезпечили їх екіпажем? Для чого вони направляли інспекційні групи, до складу яких входили андроїди з такою вузькою спеціалізацією? Чому вони депортували значну частину свого населення, а потім зовсім не цікавились умовами, в яких депортовані жили і помирали? Для чого витирали із свідомості ув'язнених пам'ять про Землю?
Баррент не міг знайти на це відповіді.
Годинники в Пункті керування невпинно відраховували хвилини й години. Корабель вийшов із гіперпростору на орбіту синьо-зеленої планети, за якою збентежено спостерігав Баррент. Йому важко було уявити, що він нарешті повертається на Землю.
Розділ 24
Ясного сонячного дня опівдні зоряний корабель приземлився десь на північноамериканському континенті. Баррент планував дочекатись темряви, перш ніж покинути борт, але на одному з екранів у Пункті керування з'явилось попередження: «Пасажирам і екіпажу негайно покинути корабель. Судно підлягає процедурі повної дезактивації. Час до початку — двадцять хвилин». Це повідомлення, бозна коли заведене в програму, наразі, за повної відсутності і пасажирів, і навіть екіпажу, видавалось безглуздим і нікому непотрібним. Окрім, звичайно, Баррента.