За таких обставин не можна було допускати жодних відхилень у думках і поведінці людей.
Об'єднання завершилось. Завоювання космосу тривало — від польотів на місяць людство підійшло до міжпланетних і міжзоряних. Але земні інституції ставали все більш жорсткими. Цивілізація, настільки негнучка, що нагадувала цим середньовічну Європу, завдавала кари за будь-яке протиставлення загальноприйнятим звичаям, думкам, віруванням. Такі порушення суспільного договору вважалися злочином таким ж тяжким, як вбивство або підпал. І каралися аналогічно. Для цього, як колись у давнину, використовували таємну поліцію, політичний розшук, інформаторів. Будь-які можливі засоби застосовувались для досягнення найважливішої мети — одностайності в думках і вчинках.
Для вільнодумців існувала Омега.
Смертна кара була скасована задовго до цього, але не було ані місця, ані ресурсів, щоб утримувати зростаючу кількість злочинців, які переповнювали тюрми. Світові лідери нарешті вирішили переправити всіх злочинців в окремий тюремний світ, взявши за взірець систему, яку французи застосовували в Гвіані й Новій Каледонії, а англійці — в Австралії й на початку колонізації Північної Америки. Оскільки правити Омегою з Землі було неможливо, влада і не намагалася цим займатись. Просто застосувала застережні заходи, щоб ніхто з в'язнів не міг втекти.
На цьому закінчився перший том праці. В анонсі наприкінці було сказано, що другий том стосуватиметься дослідження сучасного суспільства Землі. Він матиме назву «Цивілізація статусу».
Але другого тому на полицях не було. Баррент запитав про нього у бібліотекара, і той сказав, що другий том було знищено в інтересах громадської безпеки.
Залишивши бібліотеку, Баррент зайшов до невеличкого парку. Він сів на лаву, втупивши погляд у землю і обмірковуючи ситуацію.
Баррент очікував, що знайде Землю, подібну до описаної у книзі Віттлера. Він був готовий до існування поліції, суворого контролю, репресій населення і наростаючих збурень. Але це, мабуть, було в минулому. Наразі він навіть не бачив поки що жодного поліцейського, жодних ознак контролю за громадянами. Люди, яких він зустрічав, не здавалися жорстко пригнобленими. Навпаки. Цей світ здавався зовсім іншим...
Однак рік за роком кораблі з ув'язненими, яким попередньо стирали пам'ять, прибували на Омегу. Хто їх заарештував? Хто їх судив? Яке суспільство їх породжувало?
Йому доведеться самому шукати на все це відповідь.
Розділ 27
Наступного ранку Баррент розпочав свої розвідки. Метод у нього був простий. Він дзвонив у двері і проводив опитування, попереджаючи, що потрібні йому запитання він буде поєднувати з такими, які можуть видатись підступними або безглуздими. Проте вони потрібні для перевірки загального рівня обізнаності людини. Таким чином, Баррент отримав можливість розпитувати людей взагалі про що завгодно і торкатись будь-яких тем, не виявляючи власного невігластва.
Правда, існувала небезпека, що якийсь чиновник може поцікавитися його документами або поліція зненацька з'явиться саме тоді, коли він найменше на це очікуватиме. Але йому доводилося ризикувати. Розпочавши з першого будинку на Помаранчевій еспланаді, Баррент просувався на північ, опитуючи всіх, кого заставав удома. Він зумів зібрати чимало різноманітної інформації, як може засвідчити добірка деяких його нотаток, зроблених за час роботи:
Громадянка А. Л. Готтрейд, 55 років, рід занять — домогосподарка. Дужа, струнка жінка, владна, але ввічлива, серйозна, не полюбляє жартів.
— Ви хочете запитати мене про класи і статус? Це все, що вас цікавить?
— Так, мем.
— Всі Опитувачі завше питають про класи і статус. Здається, ви вже все, що тільки можна, про це дізналися. Ну, гаразд. Наразі, коли всі рівні, є лише один клас — середній. Питання лише в тому — до якої верстви середнього класу належить людина? Вищої, нижчої чи середньої?
— І як це можна визначити?
— На це вказує чимало ознак. Те, як людина розмовляє, їсть, одягається, як поводиться на публіці. Її манери. Її одяг. Поглянувши на одяг людини можна безпомилково дізнатись, чи належить вона до вищої верстви середнього класу.