Коли справа була завершена, Баррент-автомат вийшов із центру, дістався до стоянки тюремного корабля, увійшов у нього, дійшов до своєї камери, зачинив за собою двері і залишив Землю. Поки він спав, корабель зупинився в контрольно-пропускному пункті, на борт зайшли охоронці, які розбудили в'язнів для висадки на Омегу...
Тепер, коли Баррент дивився на власне обличчя в дзеркалі, в його свідомості виринув останній із підсвідомих уроків:
Уроки закритих занять особа ніколи не повинна згадувати свідомо. Якщо людина їх усвідомила, вона повинна негайно здійснити акт самознищення.
Наразі він зрозумів, чому його завоювання Землі виявилось таким простим — тому що насправді він нічого не завоював. Землі не потрібна служба безпеки, бо поліцейський і кат були прищеплені у свідомості кожного. Під зовнішнім покривом сумирної і беззахисної земної цивілізації самоутвердилась цивілізація роботів. І усвідомлення її існування каралося смертю.
І ось у цей момент почалася справжня боротьба за Землю.
Навіяні зразки поведінки, тісно переплетені з простими рефлекторними рухами, змусили Бар-рента підняти пістолет і спрямувати його собі в голову. Саме про це намагався попередити його сповідальний робот і саме це скренувала дівчина-мутант. Колишній Баррент, згідно з абсолютним несвідомим підкоренням правилам, повинен був убити себе.
Новий Баррент, загартований Омегою, боровся з цим сліпим поривом. Роздвоєна особистість Бар-рента боролась сама із собою. Дві половини Баррента боролися за контроль над зброєю, над власним тілом і власним розумом.
Пістолет зупинився за кілька сантиметрів від його голови. Гойднулось дуло. Новий Баррент, омегіанин Баррент, Баррент-2 повільно відвів пістолет.
Але його перемога тривала недовго. Уроки закритих занять знову почали брати гору, змусивши Бар-рента-2 боротись за своє життя з Баррентом-1, котрий прагнув померти.
Розділ 30
Обох Баррентів, які протистояли один одному, силою уяви підхопило і закинуло через суб'єктивне сприйняття часу до тих стресових моментів у минулому, де смерть чигала поруч, де нетривке життя ледь висіло на волосині, яка щомиті могла урватись. Уява змусила Баррента-2 заново пережити ці моменти. Але цього разу причиною небезпеки була боротьба із ненависною половиною власної особистості — інформатором Баррентом-1.
Баррент-2 стояв під яскравими лампами на заплямованому кров'ю піску Арени з мечем у руці. Він був учасником Омегіанських ігор. На нього налітав саунус, захищена міцним панциром рептилія. Істота мала обличчя Баррента-1. Баррент-2 відсік хвіст чудовиська, і цей хвіст перетворився на три трихо-модари, кожний розміром із щура, які мали звички скаженої росомахи. У кожного з них було обличчя Баррента-1. Він знищив дві тварини, а третя вишкірилась і прокусила йому ліву руку аж до кістки. Він вбив її і дивився, як кров Баррента-1 просочується у вологий пісок...
Троє обідраних чоловіків сиділи, сміючись, на лавці, і дівчина подала йому маленький пістолет.
— Удачі, — сказала вона, — сподіваюся, ви знаєте, як ним користуватись.
Баррент вдячно кивнув, перш ніж помітив, що ця дівчина — не Моера, це була мутантка, яка передбачила його смерть. Він вийшов на вулицю і зіткнувся з трьома Хаджі.
Двох чоловіків він не знав. Третій, Баррент-1, вийшов уперед і націлив на нього пістолета. Баррент-2 впав на землю і натиснув на спусковий гачок незнайомої йому зброї. Він відчув, як вона вібрує в руці, і побачив, що голова і плечі Хаджі Баррента-1 чорніють і розпадаються. Перш ніж він встиг знову прицілитися, з його руки вирвало пістолет. Постріл вмираючого Баррента-1 зачепив ствол пістолета Баррента-2.
Він відчайдушно кинувся за зброєю і, поки перекочувався до неї, побачив, що другий чоловік, у якого тепер було обличчя Баррента-1, старанно прицілюється. Баррент-2 відчув, як біль пронизав його руку, вже розірвану раніше зубами трихомодара. Йому вдалося застрелити цього Баррента-1, і затуманеним від болю поглядом він зіткнувся з очима третього чоловіка, тепер також Баррента-1. Його рука ціпеніла, але він змусив себе натиснути на спусковий гачок...
«Ти граєш в їхню гру, — застеріг сам себе Бар-рент-2, — ситуації, які загрожують смертю, виснажать тебе і, зрештою, вб'ють. Ти повинен не зважати на них, позбавитись їх. Насправді всього цього немає, це все відбувається лише в твоїй уяві…».
Але не було часу думати. Він знаходився у великій круглій кімнаті з високою стелею у підвалі Де-партаменту юстиції. Це був Суд випробуванням. До нього котилась блискуча чорна машина напівсфери-чної форми висотою близько чотирьох футів. Вона підкотилась ближче, і у візерунку червоних, зелених і бурштинових вогників він побачив ненависне обличчя Баррента-1.