Баррент усе ще чув із вулиці ліниві голоси Хаджі. Він запитав:
— У вас є інші двері?
— На жаль, немає.
— Тоді я просто не піду звідси.
Все ще посміхаючись, містер Френдлер відкрив шухляду і дістав пістолет. Він наставив його на Бар-рента і сказав:
— Ви дійсно повинні піти. Ви можете ризикнути з Хаджі або померти просто тут, без жодного шансу.
— Позичте мені свого пістолета, — попросив Бар-рент.
— Це заборонено, що ж це були б за жертви, якби вони гасали зі зброєю в руках.
Він клацнув запобіжником пістолета.
— Ви нарешті заберетесь звідси?
Баррент прикинув свої шанси рвонутись через стіл і вихопити пістолет і зрозумів, що втнути таке не вдасться. Він обернувся і приречено побрів до дверей. Голодранці все ще реготали із своїх жартів. Чорнява дівчина піднялася з лавки і стала біля дверей. Коли Баррент наблизився до неї, йому впало в око, що вона дуже гарна. Його зацікавило, який злочин став приводом для її вигнання із Землі.
Проходячи повз дівчину, Баррент відчув, як щось сильно тисне йому в ребра. Він сягнув туди рукою, і в ній опинився невеличкий, але загрозливого вигляду пістолет.
— Удачі, — побажала дівчина, — сподіваюся, ви знаєте, як цим користуватись.
Баррент вдячно кивнув. Він не був впевнений, що вміє поводитись зі зброєю, проте сподівався якось із цим впоратись.
Розділ 4
Вулиця була безлюдною, якщо не брати до уваги трьох Хаджі, які за кілька кроків від дверей стиха перемовлялись поміж собою. Коли Баррент вийшов, двоє чоловіків відступили назад, третій із недбало опущеною зброєю в руці зробив крок вперед. Побачивши, що Баррент озброєний, Хаджі швидко прицілився.
Баррент впав на землю і натиснув на спусковий гачок нової для нього зброї. Він відчув, як вона завібрувала в руці, і побачив, що голова і плечі Хаджі чорніють і розпадаються. Перш ніж він встиг прицілитися в інших, пістолет із силою вирвало з руки. Постріл вмираючого Хаджі зачепив кінець ствола зброї Баррента.
Баррент відчайдушно рвонувся за пістолетом, розуміючи, що у жодному разі вже не встигне схопити його вчасно. Шкіра вкрилась мурашками від передчуття неминучої загибелі. Він перекотився до пістолета і дивом ще живий прицілився в найближчого Хаджі.
І заледве встиг стриматись від пострілу. Хаджі ховали свою зброю. Один із них сказав:
— Бідолаха Дракен. Так і не навчився швидко прицілюватися.
— Брак практики, — відповів інший, — Дракен не витрачав надто багато часу, щоб вправлятись у стрільбі.
— Ну, я гадаю, це гарний урок для нас. Не слід нехтувати вправами.
— І, — додав інший, — не можна недооцінювати навіть пеона.
Він глянув на Баррента.
— Влучно стріляєш, хлопче.
— Справді непогано, — підтвердив другий, — не так просто точно стріляти з пістолета в русі.
Баррент, хитаючись, підвівся, все ще тримаючи зброю, готовою вистрілити при першому підозрілому русі Хаджі. Але вони поводились спокійно і, здавалося, вважали інцидент вичерпаним.
— І що тепер? — запитав Баррент.
— Та вже нічого, — відказав один із Хаджі, — у День прибуття дозволено лише одне вбивство будь-якій людині чи мисливській групі, після чого вони вибувають із полювання.
— Це не дуже велике свято, — додав інший, — не таке, як Ігри чи Лотерея.
— Все, що тобі залишається зробити, — сказав перший чоловік, — це піти до Реєстраційного бюро і забрати свою спадщину.
— Мою… що?
— Твою спадщину, — терпляче пояснив Ха-джі, — ти отримав права на власність своєї жертви. У випадку Дракена, вибач, ти не надто на цьому розживешся.
— Він ніколи не був хорошим бізнесменом, — сумно вимовив другий, — все ж тобі буде з чого розпочати тут життя. А оскільки ти вчинив дозволене вбивство, хоч і доволі незвичне, то піднімешся вгору за статусом. Ти станеш Вільним громадянином.
Люди поверталися на вулицю, крамарі відмикали залізні віконниці. Під'їхала вантажівка з написом «УСУНЕННЯ ТІЛ, 5», і четверо чоловіків у форменому одягу забрали тіло Дракена. Повсякденне життя Тетрагіду відновлювалось. Це більше за будь-які запевнення Хаджі переконало Баррента, що час, відведений для вбивства, сплив. Він поклав зброю, отриману від дівчини, до кишені.
— Реєстраційне бюро в кінці цієї вулиці, — підказав йому один із Хаджі, — ми виступатимемо як твої свідки.
Баррент ще не зовсім зрозумів ситуацію. Але оскільки справа наразі рухалась ніби сама по собі, він вирішив погоджуватись з усім, що відбувається. Він ще матиме час дізнатися про все пізніше.