так самотньо зустрічати
перший і останній ранок
серед тисяч людей
чорної ікри
вулиці не будуть чекати
вони обернуться на скло
гаряче та монолітне
мости впадуть
а хмари будуть низькими
в гирлах річок
і місто здригнеться
наче череп
в який встромили
тисячі будинків голок
і хвиля тікатиме
від центру сили
даруючи вічність нову
тож сідай поруч мене
наче в останнє
зустрінемо разом
жінку
зодягнену в сонце
«кілометри мідних труб...»
кілометри мідних труб
через які пройшло все живе
і не живе
стискають горлянки кварталів
вони вростають
в кожного з нас
наче коріння
в прадавню землю
велетенські вени
заповнені теплом
смертоносною чорнотою
розбовтують космічні надра
так приємно відчувати на собі
вагу їхньої могутності
адже кожна дитина знає
що могутність означає любов
«між будинків високих...»
між будинків високих
на 18 000 поверхів
губляться фігури малого
незначущого
провалюються між пальців
якими планета намагалася
їх втримати
метастази маленьких сердець
відбиваються ритмами
нового дня
піснями нової боротьби
так хочеться видертися
на найвищий поверх
над димом і дротами
над птахами та ангелами
над богами
і згоріти
поцілувавши сонце
«— це крик сови...»
— це крик сови
це точно сова
я знаю про що кажу
так пронизливо може кричати
лише мудра істота
наприклад дельфін
або та ж сова
але
які дельфіни в наших степах?
які можуть бути морські істоти
в наших лісосмугах
між наших пшеничних полів
ні
це точно сова
маленька сіра сова з великими
жовтими наче повний місяць
очима
можливо вона волає про порятунок
чи ще гірше
сповіщає про його неможливість
голова хилиться під незвичним кутом
на бік
коли вона намагається розгледіти нас
крізь темну завісу ночі
запам'ятати наші обличчя
пекучим відтиском на поверхні мозку
я не погоджуюсь
— але які сови?
кажу я
які тут можуть бути сови
в цих пустельних краях
між цього строкатого різнотрав'я
заплідненого всіма вітрами світу
ні
сови живуть десь на півночі
де суворіший клімат і хвойні дерева
де є бетонні автостради
стратегічного значення
на які в разі чого
можуть сідати транспортні літаки
сови дуже люблять імітувати їх
їхній розмах крил
та незламну впевненість
у вдалому приземленні
тому це не сова
сови живуть в інших краях
принаймні я собі це так і уявляв
простіше повірити самому собі
ніж якомусь підручник
з зоології
можливо
якщо я колись вирвуся з цього міста
я стану далекобійником
десь далеко
на півночі
і мудрі сови
плутаючи фари з сигнальними вогнями
розбиватимуться об моє лобове скло