ніби кволі медузи
в передчутті втраченої форми
і водорості трав метушаться
зеленим волоссям
у проміжках бетонних плит
сьогодні так багато води
день водянистих назв
мені би потонути в цій глибині
та ніколи не повертатися
на поверхню
«сонце зійде...»
сонце зійде
але не зігріє
не завадить тобі
округлістю власного
пекла
і знову стане цікаво
спостерігати
як нутро лівого
випльовує гаряче
м'ясо
в нетрі правого
«ніхто не зрозумів...»
ніхто не зрозумів
звідки взялася вода
чи то сорокаденний дощ
нескінченний
чи річка з назвою птаха
розлилась
народивши нових річок
вуличних пташенят
похилі дахи
наче ковзанки мокрі
нажаханий люд
хилить міцні антени
відчуває близькість
великої
розбурханої рідини
течія
забирає найслабших
відносить тіла та машини
стовпи та сміттєві баки
далеко
до самого центру міста
і води
стають червоними
та терпкими
від розтовченого
переспілого
винограду
«я розкажу тобі...»
я розкажу тобі
як мені вдається
все бачити
зорові нерви зірок
спускаються
крізь шахти вентиляцій
прямо до на наших ліжок
вплітаються у сни
кольоровими видіннями
вирізками із газет
у колаж
саме цієї миті
таблетки
каналізаційних люків
липнуть до асфальту вулиць
рятуючи згустки плоті
від вивихів і травм
я бачу це
і багато іншого
знаю те
чого ти знати не можеш
брак масштабу
не найбільша біда
головне
бути обережним
коли маєш справу
з катакомбами
дивитися під ноги
промовляти захисні молитви
«крок за кроком...»
крок за кроком
так м'яко ступаючи битим бруком
поверх якого лягає асфальт
я наближаюся до останнього
кордону міста
туди
де дорожня розмітка
прикидається старою змією
скидає зачовгану білу шкіру
розкриває для мене приховану
множину
і коли закінчується шкіра
починається дике поле
в такі хвилини
я відчуваю вдячність до цегли
яка утримувала цю дикість
на відстані
кожна тепла стіна мого міста
це кирзовий чобіт
він наступає на горло степу
тримаючи його за межами горизонту
природа не має права голосу
коли йдеться про виживання
як тільки ти відвернешся
від цих високих трав
вони миттєво обернуться на ножі
та списи
встромляться в дугу твоєї спини
щоби наточити живильного
червоного соку
чорна земля живиться червоним
чорні візерунки місцевих народів
живляться червоними нитками
я маю повернутися назад
доки не пізно
хижаки виходять
полювати
в ніч
«тканина вулиці...»
тканина вулиці
така груба та щільна