Коли закінчилися святкові забави на селі, усі постановили повернутися до міста й шукати батьків Хлої, аби не зволікати з весіллям. Рано-вранці все було готове до від'їзду. Дріасу дали ще три тисячі драхм, а Ламон отримав половину врожаю з полів і виноградників, подарували йому кіз із пастухами, чотири пари волів і одяг на зиму, а його жінці волю. Тоді вирушили до Мітилени на конях і возах із нечуваною пишністю. До міста прибули вночі, так що ніхто із співгромадян їх не помітив.
На світанку перед їхніми дверима зібралася юрба чоловіків і жінок. Чоловіки раділи разом із Діонісофаном, що віднайшов сина, часто споглядаючи на його вроду, а жінки зичили щастя Клеаристі, яка разом із сином привезла собі ще й невістку. Вони з подивом дивилися на Хлою, адже ж важко було знайти навіть у місті таку красуню. Усе місто тільки й говорило про Дафніса та Хлою, казали, що це буде щасливе подружжя. Просили богів, аби тільки походження дівчини було достойне її краси. Не одна жінка молилася, щоб боги саме її оголосили матір'ю такої вродливої дівчини.
Діонісофану, коли він після довгих роздумів заснув глибоким сном, приснилися німфи, які просили Ерота, щоб він врешті-решт погодився на одруження Дафніса з Хлоєю. Тоді Ерот звільнив тятиву лука, поклав його біля сагайдака та наказав, аби Діонісофан запросив на учту всіх найзнатніших мітиленських громадян. Коли наповнять останній кубок вина, тоді хай покажуть кожному розпізнавальні речі, знайдені разом із маленькою Хлоєю, а після того вже заспівають весільної пісні. Ось таке побачив і почув уві сні Діонісофан.
Уранці, прокинувшись, велів готувати розкішну учту: подати на стіл все, що родить земля, що дає море, озера та ріки, та запросити в гості найзнатніших мітиленців. Коли настала ніч і наповнили останній кубок, із якого виливають вино як офіру Гермесові, слуга вніс на срібній таці розпізнавальні речі, носив їх довкруг столу та всім показував. Та ніхто не пізнавав, аж Мегакл, якому старечий вік дозволив зайняти місце найвище за столом, тільки глянув, зараз пізнав і голосно, як молодий, вигукнув: «Що ж це я бачу? Що з тобою сталося, донечко? Ти ще жива? Чи, може, якийсь пастух знайшов оці речі випадково? Прошу тебе, Діонісофане, скажи мені! Звідки в тебе оці розпізнавальні речі моєї дитини? Не заздри мені, що і я, так як ти Дафніса, знайду свою дочку!»
Діонісофан велів йому розповісти про обставини, за яких викинув дитя. Мегакл почав розповідь, не знижуючи зовсім тону: «Донедавна я був бідний. Усе своє майно я витратив на влаштування видовищ та будівництво кораблів37. Саме тоді народилася дочка. Я не хотів виховувати її у нужді, тож, поклавши біля неї у пелюшки оці розпізнавальні речі, викинув, знаючи, що знайдеться чимало людей, які бажають стати батьками в такий спосіб. Заніс я її до гроту німф і довірив їм. Відтоді пливло до мене щодня багатство, але не було в мене спадкоємця. Не мав я щастя стати вдруге батьком. Боги немовби поглузували наді мною, послали вночі сон, у якому зголосили, що вівця зробить мене батьком».
Тут Діонісофан вигукнув ще голосніше, ніж перед тим Мегакл, вибіг і за мить привів Хлою у коштовному одязі, й так промовив: «Цю ось дитину ти викинув, тому її вигодувала для тебе вівця під опікою богів, як коза Дафніса для мене. Візьми розпізнавальні речі та дочку, а, взявши, віддай Дафнісу за дружину. Обох ми викинули, обох і знайшли, обома опікувалися Пан, німфи та Ерот».
Мегакл похвалив його слова, послав по свою дружину Роду, а Хлою притиснув до грудей. Усі залишилися тут, у Діонісофана, переночувати, бо Дафніс присягав, що нікому не дасть забрати Хлою, навіть самому батькові.
Уранці Дафніс і Хлоя постановили повернутися назад на село. Вони посилалися на те, що не зможуть звикнути до міського способу життя, та й батькам хотілося влаштувати весілля за всіми пастушими звичаями. Коли прибули до господи Ламона, привели Дріаса до Мегакла, а Напу до Роди, і почали готуватися до весільної учти. Батько передав Хлою Дафнісу біля статуй німф, яким разом з іншими речами приніс у жертву й розпізнавальні предмети, а Дріасу додали стільки драхм, скільки не вистачало до десяти тисяч.
День був чудовий. Діонісофан наказав зробити з зеленого листя настил перед грогом, покликав усіх людей із села й там щедро їх частував. Сюди прибули Ламон із Мірталою, Дріас із Напою, родичі Доркона, Філет із дітьми, Хроміс із Лікеніон, прийшов навіть Лампіс, якому все вибачили. Учта була проста, селянська. Один виспівував пісню, яку співають на жнивах, інший розповідав дотепні жарти, як це буває, звичайно, на збиранні винограду, Філет грав на сирінзі, Лампіс на флейті, Дріас і Ламон витанцьовували, а Хлоя з Дафнісом цілувалися.