– Нарзан, – відказав Красін.
Красін ніколи не обідав в окремій кімнаті колись улюбленого ресторану інтелігенції. Кремова фарба диктового цоколя, що сягав висоти спинок стільців, від часу потемніла. Жовті, із золотавими смужками шторки колись, мабуть, пасували до кришталевої люстри й стін, на трьох з яких були намальовані олією картини з видами Праги. Фарба на них потріскалася й місцями облупилась аж до голого полотна.
– Я принесу все краще, що маємо, – сказав офіціант, який прийшов з напоями.
– Прослідкуйте, щоб була фарширована шинка та білуга, – сказав чоловік з важкою щелепою.
– Шинка є, але, боюсь, ікри сьогодні немає.
Чоловік поклав десятидоларову банкноту на стіл. Той поклявся:
– Я знайду!
Толстой, чиє справжнє прізвище було генерал Чурбанов, не чекаючи на закуски, взявся за горілку. Красіну було цікаво, чи чотириста метрів від Міністерства оборони він пройшов пішки. Не здивувався б, дізнавшись, що Чурбанова привезли в його лімузині «чайка», хоча, беручи до уваги вуличний рух, це забрало б утричі більше часу. Модний двобортний костюм, куплений під час одного з багатьох візитів до США, прикривав огрядну фігуру, що ніколи не знала фізичної праці. Поки Красін був за лінією фронту в Афганістані, Чурбанов сидів у комфортабельному кабінеті Головного оперативного управління Генерального штабу, пристосовуючи стратегію Великої Вітчизняної війни до війни партизанської. Втрати не мали значення. Головним була лише воля старших. Нерви підвели його, коли покровителі підтримали спробу перевороту 1991 року. Пізніше Чурбанов зумів довести, що стояв на боці Єльцина, й був належним чином винагороджений у період різкої зміни кон’юнктури після перевороту.
Чурбанов знову налив собі горілки.
– Я був згодний усунути Марченкова лише після того, коли ви переконаєтеся, що він має намір повідомити українцям про ваш план виведення з України армійських тактичних ракет. – Чурбанов ковтнув горілки. – Але не уповноважував вас катувати його.
Худорляве обличчя Красіна було спокійне.
– Ми просили його назвати лояльних до нас командирів Української армії. Він виявився впертим.
Чурбанов припалив «Мальборо».
– Ви одержали інформацію?
Красін мовчав, поки круглі, блискучі очі Чурбанова спостерігали за офіціантом, що увійшов з тацею й розставив тарілки з заливною шинкою, ікрою білуги, копченою осетриною й лососиною, кришеною курятиною, шаткованою капустою, хлібом та бутербродами з маслом. Коли офіціант пішов, Красін сказав:
– Ми змушені були використати інші джерела, – він дістав конверт із внутрішньої кишені. – Офіцерський корпус, що присягнув на вірність Україні, ділиться на чотири групи. Перша – націоналісти, головним чином із Західної України, це переважно найнижчий соціальний прошарок. Друга – сліпі, маленька кількість росіян, подібних Марченкову, які вірять, ніби діють чесно й будуть вірно служити українському головнокомандуючому. Третя – широка більшість, – прагматики. Вони будуть служити кому завгодно, хто більше заплатить і забезпечить кращі умови. И четверта – змушені, чиї частини дислоковані в Україні, а подітися більше нікуди.
Чурбанов поклав ложкою половину ікри на скибку хліба з маслом.
– Убивство Марченкова було огидною справою, Красін. Мені це не сподобалося. – Він покінчив з ікрою і взявся за шинку. – Щоб прикрити ваші сліди, я направив українському урядові офіційний протест.
Красін поклав собі на хліб копченої осетрини.
– Можна було зробити більше.
Офіціант повернувся з гарячою стравою – грибами, звареними в сметані з цибулею і увінчаними зверху сиром. Очі Чурбанова заблищали, й він устромив у гриби виделку.
– А саме?
Коли вони залишилися знову самі, Красін сказав:
– По-перше, нагородити Марченкова посмертно як героя, що загинув у бою. Це буде добрим прикладом для підняття морального духу в російській армії.
– Гарна ідея, – нахилив голову Чурбанов і показав Красіну виделкою, щоб той призволявся до грибів. – Ви сказали «по-перше».
– По-друге, зробити так, щоб командири полків – українці служили в Західній Україні. – Він подав Чурбанову конверт. – Тут список командирів, яких необхідно туди перевести.
Чурбанов переглянув список і похитав головою.
– Красін, ви гадаєте, Міністерство оборони України зробить усе, що ми попросимо? – він запив вином ще одну виделку грибів. – Ці негідники, щоб допекти нам, роблять якраз протилежне.
– Сьогодні о четвертій ви зустрічаєтеся з американськими військовим аташе.
– Чурбанов затримав повну виделку на півдорозі до рота. Його очі звузилися. Красін знову налив собі мінеральної води. – Натякніть йому, що загибель Марченкова викликає занепокоєння росіян в Україні, особливо росіян в Українських збройних силах, і коли командири-українці будуть переведені, звичайно, тимчасово, до Західної України, це послабить напругу і стабілізує ситуацію. Натяк потрапить до Києва, який побажає зробити послугу американцям.