Степаняк уповільнив крок і дивився на бетонні блоки, якими було обкладено траншею. Скоро вони будуть залиті кров’ю хлопців. І не лише молодих новобранців. Красін не дозволить нікому з цього батальйону лишитися живим і бути потенціальним свідком проти нього. Не дозволить він лишитися живим і Степанякові. Якщо Марія й інші недалеко, вони, напевно, записали всі необхідні свідчення і чекають на нього. А якщо не чекають?.. Якщо не чекають, він мусить знайти спосіб самому повідомити Захід про плани Красіна та інших учасників злочинної змови. Біля нього лише двоє, це найкраща можливість зникнути.
Страх перетворив його руки й ноги в желе. Він примусив себе уявити муки Марченкова. Така доля чекає й на нього, якщо не спроможеться на якісь дії. Втрачати йому нічого, але зараз є шанс запобігти вторгненню і врятувати своє життя.
Степаняк чхнув, дістав лівою рукою велику носову хустку й висякав ніс, тоді сягнув правою рукою під піджак і вийняв із наплічної кобури пістолет.
– Стійте, Муратов, – сказав Степаняк, цілячись напівавтоматичним пістолетом у груди Красіну. Він зняв запобіжник, відтяг затвор і зійшов зі стежки. – Обидва підніміть руки й не здіймайте шуму. Муратов, підійдіть до Красіна!
– Міни! – закричав Муратов.
Степаняк зупинився.
– Викиньте ще один такий трюк, і я розтрощу вам голову.
Муратов підняв руки і підійшов стежкою до Красіна, Красін стояв нерухомо, не піднявши рук.
– Ви мене чули? Руки за голову! – наказав Степаняк. – А зараз правими руками повільно дістаньте свої пістолети!
– Ви надивилися надто багато фільмів, – засміявся Красін. – Я не ношу пістолета.
– Я теж, – сказав Муратов.
Степаняк подумав, що Муратов, можливо, говорить правду. Але ніколи не був певен, чи говорить правду Красін.
– А тепер ми підемо назад, до машини. Муратов попереду, потім Красін, а позаду я з пістолетом у кишені, націленим у спину Красіна. Потім сядемо в «УАЗ» і поїдемо до «волги». Красін сяде за кермо «УАЗа», а потім «волги». Ви, Муратов, сядете на передньому сидінні. Ми залишимо ракетне поле, ви, Муратов, виведете нас крізь усі ворота. При спробі когось із вас порушити гру, я буду стріляти. Тепер пішли!
Красін не рухався.
– Я сказав – пішли!
Красін мовчки дивився на Степаняка. Муратов дивився на них обох.
– Ви хочете, щоб я стріляв? – Степаняк молив Бога, щоб до цього не дійшло. Один постріл – і прибіжить охорона.
Красін мовчав. Потім він повільно, але рішуче, пішов до Степаняка, свердлячи його сірими очима.
Степаняк тримав пістолет обома руками, щоб не дрижав.
– Стій, буду стріляти!
Красін зупинився за метр від нього, повільно підняв низ свого чорного, під шию, светра, оголивши торс, і постукав рукою в районі серця.
– Сюди? – Потім показав на свій лоб: – Чи сюди?
Серце Степаняка шалено билося. Він намагавсь уникнути погляду холодних сірих очей. Раптовим випадом Красін рубонув долонею по зап’ястку правиці Степаняка. Степаняк скрикнув від болю, й пістолет грюкнув об бетонну стежку. Красін наступив на пістолет нотою, потім нахилився, підняв його, поставив на запобіжник і кинув Муратову.
– Господи, ви ризикували... – сказав Муратов.
– Зовсім ні, – відказав Красін. – Можу сказати про друга Степаняка. Дайте йому картонну мішень – і він досить добрий стрілок. Дайте йому живу ціль – і він не зможе стріляти холоднокровно. Його віднесено до категорії не підхожих для «мокрої» роботи. На його щастя, він міг проявити здібності в інших напрямках, а ще тому, що дідусь був генерал, його не вигнали із служби.
– Я покличу вартових.
Красін глянув на годинника.
– Не треба. Нема коли.
– Пристрелити його?
Красін усміхнувся.
– Ні. Я маю інші наміри, як використати Степаняка. Відірви галун од свого кашкета.
Муратов насупивсь, але зняв кашкет і відірвав подвійний ряд золотого шнурка. Красін стиснув правий, побитий, якщо не перебитий, зап’ясток Степаняка.
– Тримай руки разом! – наказав він.
Схлипуючи від болю й приниження, Степаняк простяг обидві руки, й Красін зв’язав їх золотим шнурком.
– Ми згаяли час. Марш!
– От і все, – сказав Мельник. – Тепер ми нічого зробити для нього не можемо. Давайте їхати.