Вина, Кален?
Так, дякую.
Я дістала із шафи пляшку. Дверцята відвалювались. У цій оселі бракувало чоловічої руки. У цій оселі бракувало гармонії. Уже багато років я живу так. Могла би і щось змінити? Могла би…
Наливаю у бокал вино і повертаюсь на диван дивитись у стіну. Телевізора у мене нема. Що далі Кален? А? Ну, по-перше, я попрошу солідну доплату за VIP-клієнта! Це я вмію. По-друге? Що ж, все не так погано: він не прагне побити мене чи скалічити. Його жорстокість стосується інших людей…
Жорстокість. Біль. Страждання. Те, без чого не було би мене теперішньої.
«Я пам’ятаю як це сталось уперше. Мій батько зайшов у мою кімнату і зачинив за собою двері. Раніше він ніколи такого не робив. Він сів поруч зі мною. Я пам’ятаю головне: ці дотики».
Все довкола немов потемніло і стало чорнобілим. Я немов сиджу на задньому сидінні таксі. Як давно ти сповідалась?
«Весь світ у ту мить мені заступили ці огидні дотики. Не було світла, не було кімнати та моїх речей — лише ці прокляті дотики монстра, у тілі якого досі жив мій батько. Ну, він ніколи не був взірцевим, але я й не хотіла ідеалу. Я хотіла лише нормального дитинства…»
Кажуть, все у нашому житті у наших руках, але що здатні зробити діти? Що можуть вони вдіяти, коли чорні боги на ім’я Батьки вриваються у їхні такі крихкі і вразливі світи?
І якщо ти не хочеш скаліченого дитинства, то дано буде тобі, бо ж батьки, яких слід шанувати і любити, втрутяться у твоє життя і принизять тебе, і змусять тебе страждати. О, це їхнє улюблене заняття!
Я відчула, як із силою стисла пляшку вина. Потім відставила бокал у бік і почала пити просто із горла. Напитись і вирубатись — непоганий варіант у кінці «робочого». Напитись і вирубатись від цих довбаних спогадів.
Раптом, я почула голоси. Чоловічий і жіночий. У сусідній квартирі. Голоси сварились. Чоловік кричав на жінку. Тіна! Трясця!
Я зірвалась із місця, і швидко вибігла із квартири. Гуп-гуп!
— Відкривай! — з усієї сили забарабанила я у вхідні двері.
Голоси всередині стихли. За мить мені відчинили. На порозі стояла Тіна. Пригнічена.
— Що сталось?! — гаркнула я. — Де він?
— Хто?
— Мужик, який кричав, — я нахабно зайшла всередину, зиркаючи по сторонах. Може, треба було озброїтись? До сраки! Я відчувала зараз, що готова рвати руками.
На кухні сидів хлопець. Старший від Тіни, але молодший від мене. Він спокійно попивав чайок за столом. Я зайшла у кухню і спинилась біля нього. Позаду дріботіла Тіна.
— Е-е-е, це мій хлопець Барт, — швидко виправдалась моя сусідка.
— Хлопець? Відколи?
— Ну, — вона сором’язливо опустила очі.
— Ми лише почали зустрічатись.
Як він це сказав? Так, як поводяться сапери біля бомби — дуже обережно, щоб не видати себе. Я нахмурилась.
— Вітаю. І уже сваритесь? Ти кричав на неї, — блиснула я очима на хлопця.
— Ні, — він розіграв розгублення. — Ми просто… Сперечались про дещо, але для нас це нормально.
— Так, ми такі темпераментні, — захихотіла Тіна.
Я скривилась. Барт дозовано дивився мені в очі. Саме стільки, щоб на перший погляд здаватись відкритим і звичайним хлопцем. Проте для мене цього було достатньо, щоб зрозуміти — переді мною майстер лицемірства. Якого хера йому тут треба?
— Рада за вас.
Запала мовчанка. Звісно, зараз Тіна хотіла швидше виперти мене із квартири. А про що думав Барт? Я примружилась і стисла кулаки.
— Барт, хочу, щоб ти знав: я за Тіну горло перегризу. А я у житті уже таке робила.
Якби голос міг убивати, то цей виблюдок уже би валявся розчленованим на підлозі.
— Що ти таке говориш? — злякалась Тіна.
— Я… — знову зіграв розгублення Барт і відпив із чашки. — Я не збирався нічого…
Дайте йому, бляха, Оскар! Негайно!
— Ок, я пішла. Тіна, проведеш? — сказала я, і дівчина підкорилась.
Ми вийшли на коридор. І я вимогливо поглянула на свою юну сусідку. Тендітна білявка. Маленькі, ніжні губки. Білі пальчики і шкіра. Господи, та вона аж проситься, щоб над нею поглумився якийсь пацан. Я важко видихнула.
— Ти п’яна? — запитала Тіна.
— Що? Випила вина трохи. До чого тут це?
— Ти ведеш себе дивно… Він мій хлопець!
— Ти серйозно, Тіна? Ти хіба не бачиш, що він за один?
— Бачу. І тому ми почали зустрічатись.
— Коли?
Вона відвела очі: