Дарую слово

Василь Твердохліб Дарую слово

На початку було Слово

і Слово було у Бога,

Біблія, «Свята Євангелія від Івана»

ст. 1127, вид. Москва, 1993 р.

Слово до читача

Рідне слово кожному наймиліше. Тільки мовою свого народу людина несе по життю неповторну індивідуальність, рівень культури, моральності та духовності. Відродження в християнській вірі духовних цінностей то є вищий прояв інтелекту людини. В незалежній Україні помітніше зароджується прагнення і набирає потужного поступу рух збереження гуманістичних надбань. В цьому процесі зростає значимість місцевого колориту, регіональної самобутності, що має зв'язок з безпосереднім впливом на формування патріотичності, духовного світосприйняття та культурного рівня особистості.

Нова збірка поезій «Дарую слово» автора Василя Михайловича Твердохліба демонструє, як глибоко потрібно любити свою землю, людей, природу і життя.

Його творам притаманна концентрованість думки, її логічна завершеність в філософсько-метафоричній формі і легке їх сприйняття. Така поезія несе свіже розуміння значимості добра, милосердя, породжує відчуття емоціоної напруги чутливої душі. Віршовані твори у своїй багатогранності переконують в тому, що друга збірка автора В. М. Твердохліба «Дарую слово» помітно доповнить культурне надбання поціновувачів його творчості.

Олександр Іванович Монастирський

Заступник голови Жмеринської районної державної адміністрації

Душа прозориться у слові

...І я все висловив за мить буденним словом... Слово суще, лукаве, спасенне, перетліле в устах — хоч кричи. Павло Мовчан «Голос» поезії видавництво «Дніпро» — 1982 р.

Перечитуючи поетичні твори нашого земляка, Жмеринчанина Василя Михайловича Твердохліба ще раз переконуюся, що мистецьке, літературне слово невичерпне. В поезії автора знаходжу його самовираження, а сказане слово несе свій особливий відбиток змісту. Своєю творчістю Василь Твердохліб охоплює історичну відстань в понад піввіковий період, аж до сьогодення.

В творах він торкається давніх драматичних доль попередніх поколінь — від дідів, батьків, дітей та теперішніх онуків. В орбіті духовного світу автора — і післявоєнні труднощі, і подвиги сучасників на життєвій стезі, і піднімаються гострі проблеми буденності. Поезію пронизує палка любов до усього, що пов'язане з Україною. Виразно відчувається, аж до загостреності почуття непідробного патріотизму. Своїм поетичним словом автор, мовби несе ніжне тепло, розмаїття свіжості і світла для того, хто чутливою душею торкнеться його слова. Описуючи красу природи, людини він начебто малює в уяві і змушує бачити перед собою живу картину. Безперечно, така поезія проміниться, як світло, сприймається, як пісня, читається легко, невимушено. Автор має свою особливу творчу уяву, вміє щиро співпереживати і самовіддано любити. В одному з творів він пише... «Де є добро, там зло зникає». Відкрити прозорість своєї душі у слові, яке несе відбиток емоційної думки, переживань і любові — чи може бути більш значимим творчий здобуток? «Дарую слово» — нова збірка автора.

Марія Іванівна Козловська — голова

Жмеринського товариства «Просвіта»

Від автора про меценатство

Сучасне благодійне, благочинне меценатство вносить вагомий вклад в розвиток, як економіки країни, так і в культурно-мистецьку та духовну спадщину народу. Прогресивна, далекоглядна, успішна людина-керівник, організатор, громадський діяч, з почуттям патріотизму, своєю благодійністю — внесенням фінансової допомоги сприятиме увіковічненню і збагаченню культурно-мистецьких, духовних і інших цінних надбань для прийдешніх поколінь. Значний доробок добрих благочинних справ і на рахунку жмеринчан. Яскраво вирізняються серед когорти меценатів представники Блоку Юлії Тимошенко — депутат Вінницької обласної Ради Людмила Михайлівна Щербаківська та депутат Жмеринської міської Ради Ірина Анатоліївна Попік, які безкористно виступили в ролі мецената видавництва книги поезій «Дарую слово».

Щербаківська Л. М. народилася у 1970 р. в с. Сл. Межирівська. З 1977 р. постійно проливає в м. Жмеринці. Має вищу педагогічну освіту — закінчила Вінницький педінститут. Працювала учителем, керівником, директором Навчально-виробничого комбінату. Нині обрана депутатом Вінницької обласної Ради.

Веде активну політичну діяльність. Є заступником голови Вінницького обласного Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина». В тісній співдружності працює зі своєю соратницею Попік І. А., яка є колегою по спільній діяльності.

Попік І. А. народилася у 1970 р., постійно проживає у м. Жмеринці. Закінчила Вінницький політехнічний інститут. Має спеціальність інженера автоматики та комп'ютерної техніки, працює в центрі дистанційного навчання від університету «Україна». Нині обрана депутатом Жмеринської міської Ради, веде активну політичну діяльність. Очолює Жмеринську міську партійну організацію Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина».

Висловлюю щиру подяку цим прекрасним і чуйним душею сподвижницям меценатства за сприяння у видавництві книги «Дарую слово», а також за методичну пораду жмеринчанкам — Вірі Олександрівні Співак та Тетяні Іванівні Думенко.

Автор

Дарую слово

І було Слово Господа любити істину і мир.

Біблія, «Книга пророка Захарія» ст. 897, вид. Москва, 1993 рік

Дарую слово, а у слові щирість,
І тепла частинку із глибин душі,
Я дарую слово і свою мрійливість,
Що веде до сонця в весняній порі.

Я дарую слово — скарб свій самоцвітний,
Що перлами грає в моєму житті,
Я дарую слово, а у слові силу,
Бо сила та взята з рідної землі.

Я дарую віру і любові ближнім,
Все те, що жадане у кожному дні,
Я дарую слово, а з ним і надію,
Що тепло від слова послужить меті.

м. Жмеринка 1995 р.

До сонця

До сонця, до сонця, до сонця
Відкрилися всесвіти всі,
До сонця, до сонця, до сонця
Проміння ясні пролягли.

До сонця, до сонця, до сонця —
Шепочеться в морі вода,
До сонця, до сонця, до сонця
В коханні земля розцвіла.