2007 р.
Цілюще джерело
Місту Гусятин
Тернопільської області
В Гусятині, над швидкоплинним Збручем,
Серед широких верболозових долин,
Б'є джерело цілющої водиці,
Що йде, як божий дар із надрових глибин.
м. Гусятин
2006 р.
З імли до краси
Довкіль непрохідь лиш імла,
Одна імла, мов та стіна,
Стіна і сіра і стрімка,
Висока, товста і глуха.
Не світить жодна сторона,
Кругом не проглядь — лиш імла,
А в тій непрогляді до дна
Істота виходу шука.
Шукає світла та дарма,
Бо навіть іскорки нема,
Та раптом вгледіла вона,
Що лише східна сторона
Ледь-ледь світлішою була.
Істота винайшла тепла
Створилась щілочка мала —
Яскравим променем сія,
Як життєдайная іскра
І поступилася імла.
Пропала темінь та густа,
А далі Світла і тепла,
Немов розхлюпалась весна —
Істота в спеці потопа,
Кругом пече вже від тепла,
Тут би знайти десь холодка
Та не знайшлося й деревця,—
Одна пустеля світлова,
Яко вже дихає, жарить,
Істота хоче дуже пить,
А тут води й краплі нема,
Щезла вода, в пісок пішла,
А спрага душу роздира,
Істота брела навмання,
Йдучи шукала джерельця —
Питво й росинки не знайшла,
Тут в ліс густий воно зайшла
В нім твань холодна і сиро
І вітер гучно завива,
Аж ломить з силою гілля,
Кругом знобить, кістки пройма —
Істота з лісу вже тіка.
Та раптом вибігла в поля,
Де врунять молоді жито,
В пониззі ріки, берега,
Зелені доли і луга,
Враз зупинилась тут вона,
Зачарувало зір кроса,
Замилувала яснота
І голубії небеса
Й веселки вмитої дуга
Прикрасила її життя.
м. Жмеринка
2005 р.
Під чумацьким шляхом
Під чумацьким шляхом розцвіло кохання,
Під чумацьким шляхом зоряний туман,
Під чумацьким шляхом впізналося щастя,
Що його навіяв любовний роман.
Під чумацьким шляхом далі безкінечні
І немає краю почуттям у нас,
Чом всміхнулось щастя,— я в долі питаю, —
І бринить ще й досі на моїх устах?
м. Затока
2005 р.
Сільська трудівниця
Чому ти вічно трудівниця?
Про це спитай себе сома,
Чому у праці, мов в кріпацтві,
Запропастила все життя?
Чому від рання до смеркання,
Ти пораєш усе кругом?—
На кухні, в хаті, біля стайні,
По господарству, й все бігом...
Не бачиш світу в його звабі,
Не йдеш у гості до людей,
Закабалилася у праці,
Й немаєш дяки від дітей,
і голови ти не підняло,
Не випросталась в повний зріст,
Отак жило, бо і не знало,
Що є ще інший кращий світ.
м. Жмеринка
2008 р.
Лютневі вікна
Лютневі вікна серед стужі,
Це ясний день в легкім теплі,—
Бурулька краплями збігає
В прозорій росяній воді.