До сонця, до сонця, до сонця
Всміхаються квіти землі,
До сонця, до сонця, до сонця
Натягнуті струни душі.
До сонця, до сонця, до сонця
Завітна стежина ясна,
До сонця, до сонця, до сонця
І мрія любові моя.
м. Євпаторія 2007 р.
Пізнання
Дремуху Віталію Васильовичу —
голові громадської організації
«Інваліди Чорнобиля»,
жителю м. Жмеринки
Тебе ми пізнаєм, наш світе,
Що час, щодень майстерність добува,
Бо ясне сонце для нас світить
І новим кроком йде вільна доба.
Тебе ми пізнаєм, наш світе,
У впевненості нашої ходи —
Нас надихають на обнови
Реформи жданні, свіжі і нові
Тебе ми пізнаєм, наш світе,
В давно минулій й нинішній порі
У творчій дії і пізнанні
Ми бачим світло кращої зорі.
м. Жмеринка 1998 р.
Неповторний Станіславчик
На Мурафських берегах,
Між долинами у вербах
Дзюркотить вода в струмках,
У живих сільських джерелах.
Тут красується село,
Наче перловий дукатчик,
Називається воно
Неповторно — Станіславчик.
Скрізь дороги гомінкі
І садиби тут затишні,
Люди славні трударі
І за помислами чисті.
Станіславчик, Станіславчик
Заповідна сторона, Станіславчик,
Станіславчик Моя
батьківська земля.
с. Станіславчик 2007 р.
Розлука
Міцніють дужі ясени,
Посаджені в дитинстві мною,
Біля затильної стіни
Хатини серцю дорогої
Зросли вони там в самоті,
В рядку під хатою сільською
І берегли в негожі дні
Пониклий дах від градобою...
Не раз скидали восени
Вони листки, в прожиті роки,
Від збіглих літ на них лягли
Журбини — тріщини глибокі...
Зростає кожної весни
Гілля крислате зеленруте
І виглядає щодоби
Мого повернення з розлуки...
Вітаю я їх в літній час —
Тут досі мамина є ласка
І зустрічає, наче в снах,
Мене з дитинства добра казка.
м. Жмеринка 1985 р.
1985 р.
Земляки
Як живете, мої земляки,
Чи в суєтах земних не зблукали?
Чи ще сняться Вам рідні й батьки,
Чи й на мить Ви їх не забували?
Як живете, мої земляки,
Чи не рветься душа до хатини,
Чи не в'януть квітки у серцях,
Що посіяла мати з зернини?..
То ж живіте мої земляки,
Де Вас доля своя приласкала,
Де тримає Вас міцно буття,
Щоб життя і любов розцвітали.
Земляки, земляки, земляки,
Найгарніші мої добрі люди!
Земляки, земляки, земляки,
Я ніколи про Вас не забуду.
с. Станіславчик
2007 р.
Поклик
Моя земля, ліси і гори,
Мої моря і тихі доли,
Високі ясні небеса —
Знаменням музу надиха.