На знаки музи я вдивився,
Пильніш до неї пристрастився,
Чим відгукнувся серцем я
На ті святії знамена.
Від них засяяла душа,
Прийшла і благість й доброта:
До них веде кожна доба,
Що спонукає до пера.
м. Жмеринка
2003 р.
Вільна нива
Гудимі Михайлу Васильовичу —
лікарю ветмедицини,
жителю с. Слобода Носковецька
Вільна нива попід села
Зеленіє навкруги,
Вільна нива родить рясно
Ваговиті врожаї.
Вільна нива розрослася
Від селянської душі,
Вільна нива в поміж ряддях
Пестить гарнії плоди.
Вільна нива несе блага —
З хлібом радість і пісні,
Вільна нива щиро дала
Життя людям на селі.
с. Слобода Носковецька
1976 р.
Нагороди
Світлій пам'яті — 70 років від дня народження батька
Твердохліба Михайла Степановича
В опустілій матусиній хаті,
В скрині, в схові, на дні у вузлі,
Бережуться надійно і свято
Батькові заслуги бойові.
Лиш у свято велике наш тато
Діставали відзнаки свої,
А матуся йому приміряла,
Притуляючи їх до душі...
Та хвилина й мене хвилювала,
Нині з трепетом йде у думки —
Тож бо день Перемоги справляли,
Переживши всі пекла війни.
м. Жмеринка
1988 р.
Дружба
Кучеру Борису Івановичу —
другові дитинства,
жителю с. Саніславчик
Мій друг дитинства, юності моєї,
Не змить літам і часу це чуття,
Бо все, що зв'язує мене з тобою —
То є частиночка мого життя...
Про тебе радо я колись згадаю
І ясністю засвітяться думки,
Та дружба, що гартована в дитинстві
Залишиться навіки у душі.
м. Броди
1968 р.
Стежина
Ожила в думці стежка польова,
Біжить житами у безмежні далі,
В хлібах цвіте волошків синьова
І світлі мене обрії вітають...
Моя стежина в тернових гіллях
Вела мене похмурими місцями
Та доля вперто торувала шлях
До зустрічі із добрими світами.
с. Станіславчик
1967 р.
Від землі
Все від землі, від сонця і води.
Все від землі, від всіх багатств її,
Наше життя відзначує буття —
І хліб, і сіль, і радощі, і біль —
З землі зростає зміна молода,
Що в праці благ примножує вона.
Все від землі, від сонця і води.
Все від землі, від всіх багатств її.
с. Станіславчик
1966 р.
Жар калини
Розкидала осінь жар калини в вітті,
Розсипала осінь промінь по листках,
Запалила ясно верховіття в лісі
Й ворожить з вітрами у стиглих лугах.
Палають жарини в калиновім вітті,
Тріпочуть на вітрі пожовклі листки,
Шатрами піднялись високі блакиті
Й мережать довкілля поля золоті.
Жар калини палає, мов з чистого серця,
В променях зітканий простір у красі
І теплом уквітчують прикрашену землю,
Як всю Україну барвисті хустки.