м. Жмеринка
2005 р.
Світанкова мить
Ледь помітно стрепенулась сонна тиша ночі,
Густа темінь відпливає в нетрі неохоче,
Та світанок ясним сходом вмиває зірниці,
Розсипає роси — перли по свіжій травичці.
Грають промені у барвах, ген на небосхилі,
Пливуть сяйвом перемінним веселкові хвилі,
Ще мить — друга і велично Сонце усміхнеться,
Ніжно землю націлує, в росах розіллється.
с. Станіславчик
1987 р.
День
Широким плесом розлилось довкілля,
Високим куполом піднялись небеса,
А сонце сипле із-за хмар проміння
І з вітром ніжно віє свіжість молода.
Я йду в цей світ, в прозору сонце — хмару
І в деннім купелі бальзам душею п'ю,
Знімаю сум, вгамовуючи спрагу,
А свіжість взяту в дня я людям віддаю.
м. Жмеринка
2000 р.
Ритми серця
Ритми серця звучіть ви ніжніше,
Не лякайтесь важкої пори,
Щоб у погляді стало ясніше,
Щоб у думах сади розцвіли!
Щоб цвіли, як у місяці травні
Зеленіє трава молода,
Як промінню всміхаються ставні,
Що відкрила до сонця весна.
Щоб всміхалися в повені ранній
У заквітчаній теплій порі,
Щоб гарнішим став світ наш прекрасний,
Щоб довкола звучали пісні.
м. Жмеринка
1972 р.
Самоцвіти
В якусь пору, одної миті
В нас, в душах сяють самоцвіти,
А ми подумаєм — граніти
І щастя свого не помітим.
А щастя раз іде до нас
У несподіваний той час,
Щоб віщувало воно нас —
Ми би потрапили якраз.
Цього нема у нашім світі —
Тому і рідкість самоцвіти,
То ж придивись, поглянь пильніше
Свій самоцвіт візьми скоріше.
м. Жмеринка
1991 р.
Добро і зло
Відомі істини нам прописні,
Що зустрічаються в житті.
Два фактори, не мовби і прості —
Добро і зло, як тіні дві.
Людині, звісно бажане добро,
Та в більшості таке буває,
Мабуть у декого й було,
Що зло чомусь перемагає,
А мудрість тут лише така,
Залежність, навіть мається одна —
В бажанні родиться добро,
Лише саме приходить до нас зло.
І кожен певне добре знає —
Де є добро, там зло зникає.
м. Жмеринка
1993 р.
Спробуй ти
Спробуй ти, порозмовляй з совістю своєю,
Розкрий її таємності усі,
Лиш спробуй доторкнутись щирістю всією
Чутливих денців спраглої душі.
А спробуй ти побачити, що є не зриме,
Хоч раз відчути в холоді тепло,
А спробуй ти лиш раз здійснити примітивне,
Зробити щиро ближньому добро.
Спробуй ти віддай себе аж до краплини,
Не залишити й мізеру, сліду,
А спробуй лише раз сказати усю правду
Своїй природі й світосприйняттю.
І сумнів згине, зникне десь усе, розтане,
Розкриє погляд свіжий і ясний
І стане день найкращий поміж всіма днями,
Народить світ безхмарний гомінкий.