2000 р.
Пошана хлібу.
«Хліб усьому голова»
(народне прислів'я)
Коштовний витвір праці хлібороба,
Смачна хлібина пишна, запашна —
У ній вмістились спільна дума — згода,
Природи сила і любов людська.
с. Станіславчик
1987 р.
Тріскун Надії Степанівні —
сільському голові с. Жуківці
Зупинюсь я на кручі за селом,
Охоплю зором повені весняні,
Помолоділі верби над ставком
І водоплини в дружнім клекотанні.
с. Жуківці, с. Щученці
1998 р.
Цеплому Віктору Логіновичу,
жителю с. Станіславічик
Щебече жайворон у яснім чистім небі,
Ллє срібний спів свій у прозору далечінь,
Мов ніжним струменем у хліборобськім серці
Віддзвонює під небом перший весно-грім —
Це ж бо весна — красна гукає, кличе в поле
Невтомні руки і думи трудівників,
Щоб із зерна, в якім вся хліборобська доля,
Зростити копи жнива тугих колосків.
с. Станіславчик
1989 р.
Запізніла весна заглянула у серце,
Запізніле тепло доторкнулось душі,
Десь комусь та відлига нічого не варта,
А для мене тепло те не має ціни...
Запізніле кохання, затримана весно,
Мов ту мрію завітну прошу — прийди,
І приходь ти до мене порою ясною,
Все приходь я прохаю, хоч раз ще прийди.
м. Жмеринка
2006 р.
Травневі обнови свіжістю сяють,
Весняний день купається в теплі,
Ласкавим сонцем грає місяць травень
Від першої ранкової зорі.
Красуються міста розквітлі вранці,
У оксамиті села і поля —
Приносить травень радощі від праці,
Надію в долю й засів трударя.
м. Жмеринка
2005 р.
Світлій пам'яті — 90 років від дня народження
талановитого майстра в мініатюрі,
земляка Μ. Г. Маслюка
Так, є дива у білім світі,
А чи у місті, чи в селі,
Звичайні ходять поруч люди,
Та не аби які майстри.
І наша Жмеринка гордиться
Незвичним майстром Маслюком,
Який у мікросвіт заглянув
Під збільшуючим розмір склом.
В мініатюру вміщав вміло
Він паровози і книжки,
І змайстрував він мікро диво —
Підкував ніжку у блохи.
м. Жмеринка
2007 р.
Репей Оксані Михайлівні —
жительці м. Жмеринка
Вершина злету в повнолітті,
Це старт у повноплин життя
І тільки два десятиліття —
Це світанкова ще пора.
Нехай іскриться плин казковий
В дівочім сяйві красоти,
Нехай несуть тихі світанки
Прозорість ранньої роси.
м. Жмеринка
1991 р.
Макогону Миколі Андрійовичу,
співробітнику, жителю м. Жмеринки
Крізь небесні глибокі блакиті,
Через стерні й широкі поля,
З літа вересень в стиглому житі
Стрепенув за повіддя коня.
Перепела збудив на світанні,
Розгубивши по стернах росу,
Оберемком тепло без вагання,
Везе з літа у осінь ясну.