Воду носили в керамічних або бронзових гідріях, ситулах, глеках. Для переливання рідини використовували лійки. На кухні користувалися також великими металевими виделками, рожнами, а також залізними ножами з дерев'яними або кістяними ручками. Для розтирання зерна для каш або на борошно використовували кам'яні жорна та розтиральники, ступи. З каменю виготовляли також невеликі ночви. Існували спеціальні кам'яні бруски-точила.
Столовий посуд у перші століття н. е. кардинально відрізняється від посуду попереднього періоду. Чорнолакова кераміка повністю змінюється червоно лаковою, для якої характерні дещо інші форми та види посудин. З'являються нові риси в сіроглиняній, червоно-глиняній та світлоглйняній кераміці. Вперше лощений орнамент з'являється на сіроглиняних посудинах. Червоно лакова кераміка представлена передусім різноманітними тарілками, чашками, тарелями, рідше — глечиками, вазами. Це частково були місцеві вироби, але більша частина з них надходила з Малої Азії (Пергам, Самос) та західних провінцій Римської імперії. Набувають поширення в І—II ст. н. е. фігурні посудини малоазійського виробництва.
У перші століття н. е. поширення набуває посуд з кольорового, перистого та розмальованого скла, який дуже прикрашав не тільки інтер'єр приміщення, а й парадний стіл. Цей посуд також частково виготовлявся на місці, частково привозився із східних та західних провінцій Римської імперії. Основними типами посудин були різноманітні чаші, кубки, канфари, склянки та кухлі; відомі тарелі, миски, глечики, бутелі, вази, ритони. Широко використовувалися скляні посудини в медицині: в будинках мешканців античних міст та поселень знаходять спеціальні бутелі, глечики, банки, капельники. В І—IV ст. н. е. превалювали вироби східносередземноморських майстерень, особливо сирійських. Скло привозили з Олександрії та Єгипту, Пергаму, о. Кіпр та інших місць. Посуд надходив також з італійських, галльських, рейнських та інших центрів. Існувало місцеве склоробство[1121].
У невеликій кількості відомі бронзові посудини, які також дуже прикрашали стіл та інтер'єр помешкання. Це в основному глечики, ойнохойї, часто прикрашені бронзовою скульптурою, іноді миски або тарелі.
Значну роль в житті античного населення Пінічного Причорномор'я відігравали різноманітні предмети туалету. Для вмивання використовували великі керамічні, іноді бронзові або мармурові миски — лутерії. Їх для зручності ставили на спеціальні невисокі підставки, які іноді робили з мармуру у вигляді колони.
Волосся зачісували одно- або частіше двосторонніми гребінцями з кістки, дерева, рідше — металу. До І—II ст. н. е. належить низка дерев'яних гребінців з написами: «Дар сестрі», «Дар хазяйці». Кістяний гребінець із Ольвії був гравірований погрудним зображенням хлопчика з пальцем, піднесеним до рота[1122]. Для гребінців III— IV ст. н. е. характерна орнаментація концентричними колами, іноді — бронзовими заклепками. Зберігали гребінці в футлярах з висувними кришками[1123].
Для підстригання волосся використовували ножиці.
Жінки прикрашали волосся кістяними, дерев'яними та бронзовими шпильками, іноді з фігурними або вкритими золотом голівками. Використовувалися також сітки, різноманітні стленгіди та діадеми[1124].
Дзеркала були бронзовими, як правило, круглими, в перші століття н. е. без ручок, зберігалися у спеціальних дерев'яних або бронзових футлярах.
Для побуту жінок характерне використання туалетних скляних паличок, а також значної кількості спеціальних туалетних посудин для зберігання білил, рум'ян, притирань, ароматичних масел, фарб для вій і брів. Ці посудини були керамічними, скляними, кістяними, дерев'яними, іноді — золотими або срібними.
Чоловіки, які займалися спортом, користувалися кістяними, бронзовими, рідше скляними стригілями та ароматичними маслами, які зберігали у спеціальних керамічних або скляних посудинах.
У вільний час мешканці античних міст та поселень Північного Причорномор'я розважалися грою в кості, шашки. При розкопках найчастіше знаходять бабки — астрагали.
Для дітей робили іграшки з глини, дерева та кістки. Це теракотові мініатюрні посудинки, ляльки, в перші століття н. е. часто з підвісними руками та ногами, фігурки тварин з глини, дерева або кістки. У Ольвії знайдено іграшковий глиняний столик, в Херсонесі — теракотовий коник на коліщатах, на Боспорі — теракотовий возик, запряжений биками. В І—II ст. н. е. робили брязкальця у вигляді двостворчастої мушлі, колиски з лежачою дитиною[1125].