Із змінами в духовно-релігійному світосприйманні, певно, дещо змінилося ставлення греків до театру й музичної культури. Порівняно з попереднім періодом зовсім не лишилося згадок про театри в античних містах, хоча навряд чи населення міст обходилося без якихось вистав хоча б під час релігійних свят. Тим паче, що маємо знахідки, хоч і нечисленні, теракотових трагічних і комедійних масок.
Можна також вважати, що музична культура перебувала на досить високому рівні, про що свідчать матеріали, знайдені у Пантикапеї. Саме тут найпопулярнішими залишалися ліри з бронзи і панцира черепахи, кіфари з прямокутним резонатором з дерев'яних, металевих та кістяних дощечок, трикутної форми-арфи (тригони)[1134]. Інструменти звучали з допомогою ударів паличкою. Унікальний розпис на саркофазі II ст. н. е. з Пантикапею розкриває сцену з зображенням оркестру: з боків двоє юнаків грають на довгих подвійних флейтах, посередині між ними юнак перебирає руками на інструменті, який за формою нагадує невеликий орган. Крім флейти серед духових інструментів були відомі пастуша сопілка і металева, розширена на кінці труба.
Фрагмент каталогу музичних змагань з Херсонесу свідчить, що тут продовжувалась традиція влаштовувати під час календарних свят, певно, парфеній, змагання з гри на різних інструментах[1135]. Музика, звичайно, і в перші століття нової ери залишалася невід'ємною частиною всього культурного життя греків, супроводжувала релігійні, похоронні і шлюбні ритуали, рецитації віршів і т. д. Можливо, що на створення інструментальних оркестрів на Боспорі впливав Рим, який віддавав перевагу саме такій музиці на відміну від грецьких вокальних жанрів і форм, де найчастіше гра лише супроводжувала людський голос.
Найважливішим джерелом для розуміння культурних цінностей в античних містах Північного Причорномор'я є пам'ятки образотворчого й прикладного мистецтва. Мистецтво цього регіону було своєрідним і оригінальним, бо в ньому синкретизувалися різноманітні елементи традиційно-еллінської, провінційно-римської і варварської культур. Це унікальне поєднання знайшло особливо чітке відображення на Боспорі. Нарівні з живописом у цей час значно зросла роль місцевих майстерень скульпторів у Пантикапеї, меншою мірою — в Херсонесі та Ольвії, які займались нерідко серійним виготовленням надгробної та вотивної пластики[1136].
Традиційний невисокий рельєф при властивій для нього консервативності набуває ряду змін: ознаки римського портрета в неповторній своєрідності зливаються з еллінськими елементами образотворчого мистецтва. Зростає роль реалістичного відтворення образів і етнічних типів. Але нарівні з цим серійне виготовлення не могло забезпечити високий художній рівень більшості пам'яток. Серед численних рельєфів, скопійованих з античних малоазійських чи нижньодунайських зразків, рідко трапляються екземпляри, виконані справжніми митцями. Серед них вирізняються стели Калісфенії, дружини Баста, кораблебудівника Сіси, Діонісія і його сина Аристіда, Кратіппа, сина Аполлонія, з яскравою і живою характеристикою образів. Для більшості ж скульптур властиві риси примітивного схематизму, умовності, статичності і навіть абстрактності. Особливістю німфейського некрополя було розміщення рельєфних зображень божеств всередині кам'яних склепів.
Рис. 92. Фрагмент стінки мармурового саркофагу із зображенням подвигів Геракла. Херсонес, III ст.
У створенні надгробних і вотивних рельєфів з Херсонеса та Ольвії діяли як нові, співзвучні з римським реалізмом, спрямування, так і консервативні тенденції ідеалізації і типізації образів людей і міфологічних персонажів[1137]. Вони зберігали основні риси композиційного рішення грецької скульптури, набуваючи при цьому нових ознак. Хоч для більшості пам'ятників характерна сухість і недбалість в проробці деталей одягу і рис обличчя, серед них трапляються рельєфні композиції, які привертають увагу своєю художньою цільністю і сюжетним реалізмом (стели Феагена і Макарії, Аврелія Віктора з Херсонеса, жінки в покривалі з Ольвії). Художню цінність являють собою рельєфи на мармурових херсонеських стелах. Серед них особливо цікава плита з зображенням трьох подвигів Геракла. Взагалі образ цього героя, які в елліністичний час, залишається улюбленим для митців Херсонеса.
1134
Кобылина М. М. Театр, актеры, музыкальные инструменты // АГСП. — М., 1984. — С. 219. — Табл. 169.
1136
Максимова М. М., Наливкина М. М. Скульптура. — С. 310—322; Иванова А. П. Скульптура... — С. 118—145; Кобылина М. М. Скульптура // АГСП. — 1984, — С. 213.
1137
Античная скульптура Херсонеса. — К., 1976. — С. 95—101; Русяева А. С. О культурном развитии... — С. 6—19; Ее же. Искусство. — С. 533—537.