Римський скульптурний портрет поширюється майже в усіх містах. Боспорські царі і знать замовляли свої портрети і статуї у відомих на той час провінційних римських скульпторів (бронзовий бюст цариці Динамії, мармуровий портрет, можливо, Савромата І, мармурові монументальні статуї невідомих царів і представників аристократичних кіл Боспору), які наділяли їх образи властивими для них рисами, не забуваючи, проте, про традиційну ідеалізацію[1138]. В Ольвії та Тірі стояли монументальні статуї римських імператорів [IOSPE, I2, 199][1139]. Як і в усьому греко-римському світі, великого значення надавалося прикрашенню площ, доріг, входів декоративною скульптурою, монументальними зображеннями різних тварин.
Пам'ятки портретної, культово-надгробної і декоративної пластики в основному привозилися з малоазійських і західнопонтійських міст, але існувало їх місцеве виробництво. Його розвиток йшов у двох напрямках: один був близький до провінційної античної скульптури північнопонтійських міст з їх малим професіоналізмом, запозиченням сюжетів, незначним прагненням до створення самостійних творів; інший вирізнявся схематизмом, прямолінійністю форм, браком деталізації в зображенні людей, тобто ознак, нехарактерних для власне грецького мистецтва. Це пояснювалося як втратою професіоналізму, зростанням ремісничого підходу до виготовлення пластики, так і проникненням у склад населення міст варварів.
Рис. 93. Голова мармурової скульптури хлопчика. Ольвія. II ст.
Значні зміни сталися також у розвитку короп ластики[1140]. Зникла велика кількість різноманітних елліністичних образів. У римський час з'явилося багато творів надзвичайно низької якості, втрачає значення ієратичний символ в зображенні міфологічних персонажів. У боспорській коропластиці на перший план висувається їх синкретизм, особливо в зображеннях Гермеса, Аттіса, Ерота, Мітри. В Херсонесі збільшується виробництво глиняних фігурок тварин і пташок. В Ольвії зменшився обсяг виготовлення теракот божеств, в цей час більше відомі теракоти воїнів. З Тіри походить унікальна статуетка Афродіти в овечій шкурі, в образі якої злилася грецька покровителька плодючості й місцеве божество овечих стад.
У галузі прикладного мистецтва поширювалися привізні предмети (перснів намиста, амулети, печатки), прикрашені зображеннями єгипетських і малоазійських міфологічних образів (Серапіс, Ісіда, Гор, Анубіс, Кібела, Аттіс, Немезіда, синкретичних безіменних персонажів з різноманітними астральними символами)[1141].
Водночас у місцевих майстернях для широких верств населення виготовлялось чимало художніх речей з металу, зокрема із застосуванням штампування, псевдо-філіграні, псевдо-зерні, кольорового скла і каміння[1142]. На Боспорі поширюється боспорсько-сарматський стиль. Оригінальні прикраси знайдено в похованнях як місцевих знатних осіб, так і сарматів у степах від Поволжя до Карпат. Ювелірні майстерні в Херсонесі, Ольвії, Тірі виготовляли різноманітні дешеві малохудожні прикраси із золота й срібла. До унікальних виробів слід віднести поховальні золоті маски з поховань Рескупорида III в Пантикапеї та знатного сармата в Ольвії з портретно-індивідуальними рисами. Великої художньої майстерності для зображення образів божеств і героїв, римських, боспорських і сарматських царів, архітектурних споруд та різноманітних символічних знаків потребувало, як і раніше, карбування монет. Північнопричорноморські карбувальники самостійно створювали художні рисунки для відтворення їх на монетах.
Рис. 94. Мармуровий саркофаг із зображенням еротів та масок Силена, Діоніса, Сатира та Менади. Деталь.
Значне спрощення відбулося у виробництві художньої кераміки. На зміну розписному посуду прийшов червонолаковий, де художні вироби прикрашалися рельєфними зображеннями міфологічних персонажів (найчастіше Діоніса і його супутників), тварин, пташок, рослин[1143]. Переважна більшість ваз у Пантикапей та Ольвію імпортувалася з Пергама і Самосу. В Північне Причорномор'я зрідка потрапляв навіть посуд з головного центру на території Італії — Арецію, а також Олександрії Єгипетської. Значно меншого поширення набула глазурована кераміка зеленуватого, жовтого чи бурого кольорів. Серед неї особливо цікава ваза з Пантикапею, на якій у рельєфі зображено сцену повернення Іфігенії з Тавриди, що вказує на знання цього міфу майстром. У перші століття нерідко глиняний посуд замінювався скляним, який привозили в Північне Причорномор'я з різних центрів Римської імперії[1144].
1138
Кобылина М. М. Скульптура Боспора // МИА. — 1956. — С. 178; Максимова М. И., Наливкина М. А. Указ. соч. — С. 310—322; Соколов Г. И. Античное Причерноморье. — № 116, 117, 120, 131—133.
1140
Античные терракоты Северного Причерноморья. — САИ. — Г1-11. — М., 1971; 1974; Кобылина М. М. Изображения восточных божеств в Северном Причерноморье в первые века нашей эры. — М., 1978. — С. 10 и сл.
1141
Прушевская Е. О. Художественная обработка металла. — С. 350—355; Кобылина М. М. Изображения восточных божеств... — С. 110 и сл.
1142
Прушевская Е. О. Художественная обработка металла. — С. 350—354; Зубарь В. М. Некрополь Херсонеса Таврического I—IV вв. — К., 1982. — С. 93 и сл.
1143
Книпович Т. Н. Художественная керамика. — 1955. — С. 372 и сл.; Кастанаян Е. Г., Арсеньева Т. М. Керамика // АГСП. — М., 1984. — С. 231—232.