Дві специфічні риси — подальший розвиток політеїзму з незначним сприйняттям нових культів і ритуалів, синхронна руйнація традиційних функцій багатьох божеств шляхом синкретизації і універсалізації, — були характерними для розвитку офіційного релігійного життя. Провінційно-римський вплив на релігію виявився насамперед у появі порівняно значної кількості нових культів (єгипетська тріада — Осіріс, Ісіда, Гор; Мітра, Мен, Діоніс-Сабазій, кінний Херос-Рес, Геркулес, Юпітер Кращий Найвеличніший, Юпітер Доліхен, Юпітер Ольвіополітанський, Зевс Діберанський, Немесіда, Артеміда-Бендіда, боги Мани і ін.)[1149]. Більшість з названих культів відзначені поодинокими пам'ятками, найімовірніше, вони відправлялися римськими легіонерами на місцях їх перебування.
Дуже популярними в античних містах, головним чином в римський період, були дві богині східного походження: фригійська Кібела (ще з часів колонізації), та меншою мірою — Ісіда. Обидві мали супутників: відповідно Аттіса (Аттіса — Мітру і Аттіса — Мена на Боспорі) та Осіріса, Гора, Анубіса. Вже за часів Динамії розміщення на боспорських монетах зображення голови Серапіса, а трохи пізніше, певно, Ісіди свідчить про офіційний характер культу єгипетської діади, який був поширений і в римських провінціях. Ця діада стала відома в Тірі ще у II—І ст. до н. е. [IOSPE, І2, 5], але офіційним її культ, певно, став значно пізніше. Поширення серед жителів міст різноманітних єгипетських амулетів, в тому числі і з зображенням Осіріса та Гора вказують на популярність вірувань східного походження. На честь цих богів влаштовувались містеріальні свята, пов'язані з духовним очищенням, ритуальними танцями, співами і процесіями, а також прилученням до таїнства божества. Через такий характер культів Кібели та Ісіди їх суть та подробиці ритуалу відкривалися лише адептам відповідних релігій.
Рис. 95. Голова Зевса-Аммона. Ольвія, II— III ст.
Спорудження в Ольвії за правління Олександра Севера одного храму з трьома целлами для трьох пар різних божеств (Ісіда й Серапіс, Асклепій і Гігієя, Посейдон і Амфітрита) показує, що ольвіополіти добре знали сакральні принципи їх поєднання, що полягали в сотеричних функціях. За всіма своїми ознаками вони виступали як всеосяжні космологічні божества.
У II — першій половині ІІІ ст. в Північно-Західному Причорномор'ї стає відомим культ іранського сонячного бога Мітри[1150]. Він уособлював справедливість, добро і правду, протистояв силам зла, дарував безсмертя душі. Ця багатофункціональність культу, розроблений в ньому спеціальний моральний кодекс сприяли його надзвичайній популярності серед римських солдатів[1151], в тому числі в Херсонесі, Ольвії й Тірі. В останній особливо заслуговує, на увагу вівтар-обітниця, встановлений на честь «непереможного» Мітри римським військовим моряком Ульпієм Валентом на ознаменування перемоги над карпами 214 р.[1152]. У Херсонесі, Хараксі, Ольвії, Козирці й Тірі знайдено невеликі мармурові та вапнякові рельєфи із зображенням фракійського Хероса (Реса), культ якого включав уявлення про універсальність бога-мисливця з численними функціями як аграрно-хтонічного, так і воєнного характеру[1153].
У згаданих культах негрецького походження особливої сили набрав процес «інтернаціоналізації» та універсалізації їх різноманітних елементів, у чому, звичайно, виявлялась тяга населення до монотеїзму. Певно, у зв'язку з різними течіями релігійних уявлень східного напрямку, із загальною культурно-ідеологічною атмосферою римського періоду, взаємовпливами різних вірувань і традицій у північнопонтійських містах з'являлось все більше вотивних предметів, амулетів, прикрас, спрямованих на пропагування солярного культу, астрологічних уявлень про життя і смерть[1154].
Разом з цим римські солдати й прихильники нових течій в релігійному світосприйманні завозили сюди безліч культових речей, які тією чи іншою мірою стосувалися шанованих греками божеств (Гекати, Гери, Тіхе, Діоніса, Афродіти, Діоскурів, Асклепія і Гігєї, німф), але зображених дещо в іншому аспекті. Це були вже складніші, синкретизовані культи, які в процесі свого розвитку збагатилися новими функціями. Так, зазнав трансформації культ Діоніса. Це був грецький культ, але в ньому значнішу роль почали відігравати хтонічні елементи, зв'язок з потойбічним світом, відродження архаїзованих елементів міфологічного спорідення з Семелою і Аріадною. Значна кількість його зображень з чашами, з яких виливається вино, вказує на введення ритуалу екстатичного очищення в його культі. Особлива роль відводилася тваринам — пантері і козлу, зменшилось значення його фіасу — силенів, сатирів і менад.
1149
Соломоник Э. И. Из истории религиозной жизни в северопонтийских городах позднеантичного времени // ВДИ. — 1973. — № 1. — С. 55—77; Кобылина М. М. Изображения восточных божеств... — С. 10—162; Русяєва А. С. Негрецькі елементи... — С. 6—13.
1150
Blawatsky W., Kochelenko G. Le culte de Mithra sur la cote septentrionale de la Mer Noire. — Leiden, 1966. — P. 3—36; Pу слева A.C. Негрецькі елементи... — С. 10—11.
1151
Тачева-Хитова М. История на источните култове в Долна Мизия и Тракия V в. пр. н. е. — IV в. от н. е. — София, 1982. — С. 439—454 (с лит.).
1153
Ростовцев М. И. Святилище фракийских богов и надписи бенефициариев в Ай-Тодоре // ИАК. — Вып. 40. — 1911. — С. 1—42; Щеглов А. Н. Фракийские посвятительные рельефы из Херсонеса Таврического // МИА. — 1969. — 150. — С. 135—177; Фурмансъка А. І. Рельєфи вершників з Тіри. — Арехологія. — 1965. — 19. — С. 158—163.