Неабияку роль відігравала на Русі військова музика. У військових оркестрах відомі, за літописом, такі інструменти, як труби, зурни, бубни (барабани), аргани, накри. Під час облоги Болгара 1220 р. музиканти в готових до штурму руських військах «удариша в накры, и в арганы, и в трубы, и в сурны, и в посвистели»[996].
З археологічних знахідок останніх років відомі інструменти духові — сопілки, знайдені у Звенигороді[997], смичкові — гудки і щипкові — гуслі, виявлені у давньому Новгороді[998].
За писемними даними до складу музичних інструментів Київської Русі входили духові інструменти — ріг, труба, сурна (зурна), сопілка (сопель), флейта, свірель; струнні — гуслі, гудок (смик), лютня, ліра, арфа; ударні — бубен, накри, арган, тарілки[999]. Найскладніші з них — пневматичний орган, арфа, лютня, якими, очевидно, користувались придворні музиканти. Гуслі, гудки і сопілки були в широкому вжитку у скоморохів. Гуслі і сопілки, за «Сказанням про побудову града Ярославля» використовувались при язичницькому богослужінні (при капищі Велеса)[1000].
Як відомо, на Русі, крім скоморохів, які були талановитими виконавцями, музикантами-професіоналами, існували і співці-розповідачі героїко-епічних сказань дружинного епосу. Музикальна основа давньоруських епічних сказань характеризується як речитативно-наспівна декламація. Епічні сказання супроводжувались акомпанементом гуслів[1001]. За «Словом о полку Ігоревім» таким співцем був знаменитий Боян. Слід зауважити, що безписемна музична творчість стала ґрунтом для розвитку писемної музики, якою на Русі було мистецтво церковного співу.
У руській церковній музиці важливе місце посідає «знаменний розспів», оригінальний стиль хорового співу високої кваліфікації. Керівники хорів — майстри цього співу спочатку мали грецьку назву «деместиків». Вони були в Десятинній церкві у Києві, Печорському монастирі та в церквах інших великих міст. Знаменні розспіви записувались особливою системою нотних знаків, що мала назву крюкової нотації (у зв’язку із зовнішнім виглядом знаків). Крім крюкової, у Київській Русі існувала ще нотна система, якою користувались у XII—XIII ст.,— кондакарна нотація (названа від записаних нею мелодій кондаків — коротких хвалебних співів на честь окремих святих). Обидві нотації є оригінальним руським нотним письмом, яке відрізнялось від грецького і свідчить про високий рівень давньоруського культового вокального мистецтва. На основі знаменного розспіву в церковному співі на Русі виникло і розвинулось пізніше багатоголосся чи «строчний спів».
Глава 3
Мистецтво
В IX—XI ст. зростають давньоруські міста — Київ, Новгород, Чернігів, Переяславль та інші, що були зведені як фортеці на кордонах і торгових шляхах, місцях збору державних податків. Після 988 р. започатковується давньоруський станковий живопис — малювання ікон, що є важливою віхою в історії становлення давньоруського мистецтва[1002]. В XI ст. живопис Київської Русі перебував на початковому етапі свого розвитку і був орієнтований на багату спадщину Візантії: перші ікони завозилися з її території, подібно до того, як перші зразки християнського мистецтва привіз до церкви Богородиці Володимир Святославич. До перших зразків мистецтва Візантії, що потрапили на Русь після запровадження християнства, належать літописні «ида мѣдянь двѣ капищи, и 4 кони мѣдяны», «сосуды церковныя и иконы», а також добре збережені так звані Корсунські врата Софії Новгородської.
Живопис київської школи іконопису, риси якого намагаються відтворити мистецтвознавці, в XI — першій половині XII ст. за стилем цілком відповідав розвитку візантійського живопису. Твори константинопольських художників стають реліквіями і зразками подібно іконі «Володимирської Богоматері», або «Умілєніє», вивезеної з Вишгорода 1155 р. Існує думка про київське походження новгородської ікони XI ст. «Свв. Петро и Павел».
997
Свешников И. К. Исследование пригорода древнерусского Звенигорода // Труды V Международного конгресса археологов-славистов. — К., 1988. — Т. 2. — С. 147.
998
Колчин Б. А. Гусли древнего Новгорода // Древняя Русь и славяне. — М., 1978. — С. 358—365; Поветкин В. И. Новгородские гусли и гудки // Новгородский сборник. 50 лет раскопок Новгорода. — М., 1982. — С. 312.
999
Беляев Б. М. Музыка // История культуры Древней Руси. — М.; Л., 1948. — Т. 2. — С. 495; Висоцький С. О. Культура Давньої Русі // Історія Української РСР. — К., 1977. — Т. 1. — С. 403.
1002
Богусевич В. А., Міляева Л. С. Станковий живопис // Історія українського мистецтва. — К., 1966. — Т. 1. — С. 322—340; Асєєв Ю. С. Джерела. Мистецтво Київської Русі. — К., 1980. — 216 с.: Логвин Г. Н. З глибин. Давня книжкова мініатюра ХІ—ХVIII ст. — К., 1974. — 208 с.