Причина, яку я довго шукав, мала кодову назву E(rror) 536. Сіль була йодованою, з чого я поставив, можливо, хибний діагноз: інсуфіціенція йоду. А ще були чорний перець грубого помолу, початий пакет білого-білого пакистанського рису, соляні палички з німецького борошна, темний соєвий соус (інґредієнти: вода, боби сої (20%), борошно, сіль, цукор, барвник Е 150с, підсилювачі смаку Е 631 і Е 627, додавати за потребою), праска і чимало іншої всячини. І — про це варто сказати окремим рядком, вивівши в самостійне речення — рештки духмяної кави чібо, найцінніше з усього, що я успадкував. То був її лагідний варіант із улюбленим золотим тисненням, наповненим горнятком на першому плані і жінкою, яку дизайнер, розв’язуючи дилему молодості і старіння, позбавив віку, за столиком на тлі не визначеного, радше південного краєвиду — у глибині. Я відкривав пакет і припадав ніздрями, порушуючи правила вдихання запахів.
Шафка, в якій стільки всього містилося, закривала кухонний ряд з правого флангу. В інших у довільному безпорядку розташовувалося начиння, зведене в стрункий реєстр на дверцях першої шафки, який подаю без змін:
4 склянки
4 горнятка + підгорнятники
4 глибокі тарелі
4 плиткі тарелі
3 салатниці
по 4 ножі, виделки, ложки, чайні ложки
1 дощинка
2 кухонні ножі
4 черпаки
1 друшляк
1 заварник
1 пательня (алюміній)
3 баняки + покришки (алюміній).
Нарешті,
довбня зубчаста кухонна (самограйна).
Дата, підпис відповідальної особи, штемпель установи.
Леґітимація
Я запрошував гостей. Було їх троє і так щоразу. Четвертим був я, господар. Доброго дня, пане Аваку! — Вітаю Вас, пане Нікте! — Доброго здоров’ячка, пане Кіталалаше! — «Коли це ми востаннє бачилися?» — «Так-так, ще лежав сніг на полях». — «Ви чули, пан Жижень уполював зайця?» — «Салат сьогодні смачніший, ніж завше». — «А вино — хай мене грім поб’є, якщо його не привезено з Півдня!» — «Авжеж, ми відпочивали, як торік, на Рів’єрі».
Інвентаризація інтер’єру (продовження)
Назагал кухонний інвентар відповідав кухонній дійсності, лише довбня випиналась на цьому тлі крикливою рудиментарністю, всує тривожачи приспану впродовж тисячоліть генну пам’ять. Була ще якась добряче пошкробана тифлонова пательня, що її інвентар з незрозумілих причин обходив багатозначним мовчанням.
Кухонна стінка займала правий фланг кімнати. На вільних місцях висіли картини сучасних художників, одна в темних, інша у світлих тонах. Та, що у світлих, була значно більшою й по-художньому осмислювала навколишню дійсність, а саме кухню, напроти якої висіла. Вікна четвертої — останньої — стіни мали багато різних гачків і металевих закруток, відкривання і закривання яких поглинало стільки часу, що скидалося на ритуал. Матірчані жалюзі переділяли подвійність вікон з виглядом на парк уздовж схилу.
Інвентаризація екстер’єру
В парку росла бузина, високими стовбурами ясенів вився плющ, розважались стрибанням з гілки на гілку білиці; я потерпав за них, проте не було такого разу, щоб їхні перегони не завершилися щасливо; щоранку, спершись на підвіконня, доки в електрокавоварці бурчала вода, я милувався акробатичною виставою, на свій лад карколомнішою від формули один й автораллі Париж — Даккар. Гілка останнього дерева була прив’язана до вікна хоромів, у яких резидував Абд Ель-Рагман.
У парку водилася незліч жуків, хробаків, кусьок і короїдів, останнім отруював життя дятел, вишпортуючи з-під кори. Почувши стук, вони панічно кидалися врозтіч, бігали й метушилися, ховалися і тремтіли, панікували і непритомніли. У незмінній сутані, пурпуровій кардинальській шапчині і з випуклими від зосередженості очицями, дятел добував їх, паралізованих страхом, і тоді на мить залягав спокій, потім стукіт поновлювався, поновлюючи, відповідно, процес кидання врозтіч, біганини і метушні, ховання й тремтіння, паніки і непритомнення. Від цього всього, яке повторювалося день-у-день, популяція невпинно скорочувалася, не так через з’їдених співвітчизників, як через страх, в якому доводилось жити, постійну напругу й наругу, що збільшувала кількість інфарктів і передчасних смертей, псувала насолоду розмножування і вимушувала в еміґрацію, спричинивши врешті масовий ексодус, чорними літерами вписаний у Хроніку Короїдів.