Де вона?
Згаяні дні, нездійсненні надії.
Ми не самі. Ми, немов добродії,
Бачимо світ через свою лише призму,
Кожного тижня - самотні репризи.
Осінь настала, кроки важкі,
Падає листя, холодні дощі.
Я не просила багато у літа,
Я не наглію також восени.
Де ж вона? Та неймовірна легка,
Та, що шукана серцем, кохана,
Рідна, далека та тільки твоя
Душа...
Вересень 2015