У відчаї я виклав свої проблеми Дюку Берду, професору з менеджменту Політехнічного інституту Вірджинії.
П’ятнадцять хвилин, які я провів з професором Бердом, дали більше для мого здоров’я і щастя, ніж усі чотири роки навчання у коледжі. «Джиме, — сказав він, — ти повинен сісти і подивитися в обличчя фактам. Якби ти витрачав бодай половину часу та енергії на вирішення своїх проблем, а не на хвилювання через них, то в тебе уже не було б ніяких проблем. Хвилювання — це твоя погана звичка».
Він виголосив три правила, які допомагають побороти хвилювання.
Правило 1. Точно сформулюй проблему, яка тебе хвилює.
Правило 2. Знайди причину цієї проблеми.
Правило 3. Зроби щось конструктивне для вирішення цієї проблеми.
Після цієї розмови я зайнявся конструктивним плануванням. Замість того, щоб переживати з приводу провалених іспитів, я запитав себе, чому ж так вийшло. Я знав, що я не дурний, — зрештою, я ж був головним редактором Virginia Tech Engineer.
Я зрозумів, що не склав фізику, бо мене цей предмет не цікавив. Я не старався, бо не бачив, як вона допоможе мені у професії промислового інженера. Але зараз я змінив свою думку. Я сказав собі: «Якщо керівництво коледжу вимагає, щоб я склав фізику, перш ніж отримаю диплом, то чому я повинен сумніватися в мудрості їхнього рішення?»
І повторно записався на курс з фізики. Цього разу я склав іспит, бо замість того, щоб гаяти час на хвилювання і скарги, сумлінно вчився.
Щоб вирішити свої фінансові проблеми, я почав працювати, — наприклад, продавав коктейлі на танцях, — а також позичив гроші у свого батька. Незабаром після випуску я повернув цей борг.
Я вирішив свої любовні проблеми, запропонувавши руку і серце дівчині, яку не міг уявити дружиною когось іншого. Зараз це місіс Джим Бірдселл.
Оглядаючись назад, я бачу, що моя проблема полягала у небажанні знайти причини моєї тривоги та підійти до них реалістично.
Джим Бірдселл зміг припинити хвилювання, ПРОАНАЛІЗУВАВШИ свої проблеми. Він використав принцип, описаний у розділі «Як аналізувати і вирішувати проблеми, спричинені неспокоєм».
Я вижив завдяки цьому реченню
агато років тому, у хвилину розпачу та непевності, коли здавалося, що моє життя заполонили сили, які перебувають поза моїм контролем, я випадково відкрив «Новий Завіт», і мені в око впало це речення: «Той, Хто послав Мене, перебуває зо Мною; Отець не полишив Самого Мене», Відтоді моє життя змінилося. Після цього все стало по-іншому. Гадаю, не минуло і дня, щоб я не повторював собі це речення. Я живу ним відтоді, як воно потрапило мені на очі. Я знайшов у ньому своє заспокоєння і силу. Для мене у ньому криється сама суть релігії. Воно лежить в основі всього, заради чого варто жити. Це Золоті Слова мого життя.
Я відштовхнувся від дна і піднявся вгору
олись я був страшенним «панікером», але це вже в минулому. Влітку 1942 року я отримав досвід, який усунув тривогу з мого життя і, сподіваюся, назавжди. Порівняно з цим досвідом усі інші проблеми здаються незначними.
Багато років я хотів порибалити на комерційному судні на Алясці, тож у 1942 році записався на риболовецьке судно, яке виходило з Кодіаку, Аляска. На судні такого розміру зазвичай працює команда з трьох моряків: шкіпера, який керує, помічника шкіпера та «робочої конячки», яка виконує загальну роботу і зазвичай походить зі Скандинавії. Ось я і був таким скандинавом.
Оскільки лососів ловлять неводом, я часто стояв на вахті по дванадцять годин із двадцяти чотирьох. Я працював у такому графіку цілими тижнями. Я робив усе, чого не хотіли робити інші. Я мив судно. Я викидав помиї. Я варив їсти на маленькій дротяній печі у крихітній каюті, де мало не вчадів од диму. Я мив посуд. Я ремонтував човен. Я викидав рибу з човна у катер, який відвозив її на консервний завод. Ходив я у гумових чоботях, і мої ноги були весь час мокрі. В чоботях хлюпала вода, та я не мав часу її вилити. Але це все були іграшки порівняно з моєю основною роботою, яка полягала у витягуванні «верхньої підбори». Це означало, що ви ставите ногу на борт судна й витягаєте коркові поплавки й неводи. Принаймні ви маєте це робити — насправді невід такий важкий, що коли я намагався його витягнути, він і з місця не зрушував. Я тягнув його, а човен рухався піді мною. Я робив це тижнями, до кінця свого контракту. Мені мало клямка не запала. У мене все боліло, і я просто-таки корчився з болю.