Одного дня вісім років тому я переміг тривогу — і відтоді рідко хвилююся. Тоді я зустрівся з людиною, в якої було набагато більше проблем, ніж у мене, та вона була переповнена радістю й ентузіазмом. Той чоловік заробив капітал у 1929 році, а потім утратив усе до останнього цента. Іще раз він «піднявся» у 1933 році — і знову все втратив. У 1939 році він заробив іще один статок і знову розорився. Він пройшов через процедуру банкрутства і переслідування з боку кредиторів. І всі ті злигодні, які іншого довели б до самогубства, не зламали його.
Сидячи у його офісі вісім років тому, я позаздрив його вдачі. Хотів би я бути таким, як він!
Під час розмови він передав мені листа, який отримав того ранку, і сказав: «Прочитай це».
Це був дуже злий лист із неприємними запитанням. Якби я отримав такого листа, то страшенно засмутився б. Я сказав: «Білле, як ви збираєтеся на це відповідати?»
«Ну, я відкрию тобі один секрет. Наступного разу, коли у тебе справді з’явиться підстава для хвилювань, візьми олівець, сядь і детально запиши, що саме тебе хвилює. Потім поклади цей аркуш паперу у нижній правий ящик столу. Через кілька тижнів перечитай написане. Якщо воно й далі турбує тебе, поклади листочок у правий нижній ящик столу іще на два тижні. Він звідти нікуди не дінеться. Але за цей час багато чого може статися з проблемою, яка тебе тривожить. Я з'ясував, що тривога рано чи пізно випаровується як повітря з пробитої кульки».
Ця порада справила на мене величезне враження. Я вже багато років користуюся нею, й турбот у мене тепер небагато.
Час вирішує багато проблем. Він може вирішити у ту, що тривожить вас зараз.
Мені звеліли мовчати і лежати непорушно
ілька років тому я був свідком у справі, яка завдала мені багато клопоту. По завершенні справи я повертався додому потягом і несподівано відчув жахливий біль. Серцевий напад. Я майже не міг дихати.
Коли я доїхав додому, лікар зробив мені укол. Я не лежав у ліжку — я впав просто у вітальні. Коли я отямився, то побачив священика, який прийшов дати мені останнє причастя!
Я побачив горе на обличчях моєї родини. Я знав, що випав мій номер. Згодом мені розповіли: лікар попередив мою дружину, що за півгодини я можу померти. Моє серце було таке слабке, що мені звеліли мовчати і лежати непорушно.
Я ніколи не був побожним, але знав, що не можна сперечатися з Богом. Тому я заплющив очі і сказав: «Твоя воля... Якщо це має статися зараз, то на все Твоя воля».
І тоді мені значно полегшало. Мій страх зник, і я почав думати про найгірший розвиток подій. Тоді найгіршим здавалося мені відновлення спазмів і жахливого болю — а потім усе закінчиться. Я зустрінуся з Творцем і спочину в мирі.
Я лежав на диванчику і чекав цілу годину, але біль не повернувся. Зрештою, я почав запитувати себе, що робитиму зі своїм життям, якщо не помру зараз. Я вирішив докласти всіх зусиль, щоб відновити здоров'я. Я перестану шкодити собі хвилюванням, тож поверну втрачені сили.
Це сталося чотири роки тому. Я так відновив сили, що навіть лікаря вразило покращення моєї кардіограми. Я більше не хвилююся. Я відчув смак до життя. Але можу чесно сказати, що якби не побачив найгіршого, якби не побачив своєї раптової смерті, то, напевне, зараз не був би тут. Якби я не прийняв найгіршого, то помер би зі страху та паніки.
Містер Райан сьогодні живий, бо скористався принципом, описаним у Магічній формулі — ПРИЙМІТЬ НАЙГІРШИЙ МОЖЛИВИЙ ВАРІАНТ.
Якби я не перестав хвилюватися, то давно був би у могилі
займався професійним бейсболом понад шістдесят років. У вісімдесятих, коли я щойно починав, у мене взагалі не було зарплатні. Ми тренувалися на вигонах та пустищах, перечіплювались через порожні бляшанки і підкови. Після гри ми пускали по рядах капелюха для збору грошей. Виручка була дуже скромна, крім того, я був єдиним годувальником своєї мами та молодших братів і сестер. Іноді баскетбольна команда виступала на приватних вечірках, щоб трохи заробити.
У мене було багато причин для клопоту. Я був єдиним тренером, чия команда сім років підряд посідала останнє місце на чемпіонаті, єдиним тренером, чия команда програла вісімсот ігор за вісім років. Після серії поразок я втратив апетит і сон. Але я перестав тривожитися двадцять п'ять років тому, і я певен, що якби я тоді не заспокоївся, то давно б уже лежав у могилі.