До речі, про цигарки. Власник найвідомішої у світі компанії, що займається їх виробництвом, нещодавно помер від серцевої недостатності під час короткого відпочинку в канадських лісах. Він накопичив мільйони, а помер у шістдесят один рік. Він продав своє життя за те, що ми звикли називати «успіхом у справах».
На мій погляд, цей цигарковий магнат з усіма своїми мільйонами не досяг і половини того успіху, який припав на долю мого батька, фермера в штаті Міссурі. Він не мав і шеляга в кишені, зате спокійно дожив до вісімдесяти дев’яти років і помер щасливим.
Відомі брати Мейо неодноразово зазначали, що понад половину місць у наших лікарнях зайнято людьми, які страждають на нервові хвороби. Але коли після смерті їхні тіла розтинали, то виявлялося, що нерви були у відмінному стані. «Нервові хвороби» спричинялися не фізичним ушкодженням нервової системи, а такими емоціями, як розчарування, тривога, неспокій, страх, відчай. Ще Платон казав: «Найбільша помилка лікарів полягає в тому, що вони намагаються вилікувати тіло, навіть не думаючи вилікувати душу. Але тіло і душа єдині, і їх не можна лікувати нарізно!»
На усвідомлення цієї істини медикам знадобилося двадцять три сторіччя. Ми лише зараз починаємо розвивати нову галузь медицини — психосоматичну, яка одночасно лікує і душу, і тіло. Вже давно треба було вдосконалювати цю науку. Адже попри те, що медицина позбавила людство таких жахливих інфекційних захворювань, як віспа, холера, жовта лихоманка і десятки інших, що спричинили передчасну смерть багатьох мільйонів людей, вона геть безсила перед душевними і тілесними хворобами, породженими не інфекцією, а відчуттями неспокою, страху, ненависті, розчарування і відчаю. Кількість жертв цих емоційних розладів зростає з неймовірною швидкістю. Лікарі дійшли висновку, що наразі один із кожних двадцяти американців проведе частину свого життя в спеціалізованих медичних установах для психічно хворих людей. Одного з кожних шести хлопців призовного віку під час Другої світової війни було визнано непридатним до служби в армії за станом психічного здоров'я.
Що спричиняє душевні захворювання? Ніхто не знає відповіді на це питання. Але цілком ймовірно, що у багатьох випадках страх і неспокій сприяють їх виникненню. Вкрай занепокоєна людина нездатна протистояти складним життєвим ситуаціям. Вона втрачає будь-який зв'язок із реальністю і ховається у своїх мріях. Таким чином вона намагається позбутися тривог і хвилювань.
Коли я пишу ці рядки, на моєму столі лежить книга доктора Едварда Подільського «Перестаньте хвилюватися й одужуйте». Я наведу тут назви декількох розділів із цієї книги.
«Як неспокій впливає на серце».
«Гіпертонія і її зв'язок із неспокоєм».
«Неспокій як причина ревматизму».
«Що менше тривог, то краще для шлунка».
«Неспокій спричиняє простудні захворювання».
«Неспокій і щитовидна залоза».
«Роль неспокою у виникненні діабету».
Проблемі боротьби з неспокоєм присвячена й книга відомого психіатра Карла Меннінгера. Вона називається «Війна з самим собою»[4]. Ця книга не містить правил, які б дозволяли уникнути хвилювань, але дає приголомшливу картину того, як ми руйнуємо наші тіла і душі неспокоєм, розчаруванням, ненавистю, незадоволеністю, неприйняттям і страхом. Обов'язково прочитайте її.
Неспокій може зруйнувати здоров’я навіть найміцнішої людини. Генерал Грант особисто переконався в цьому під час останніх днів Громадянської війни. Протягом дев’яти місяців Грант керував облогою Річмонда. Обшарпані й голодні війська генерала Лі були вщент розбиті. Солдати цілими полками залишали свої позиції. Інші молилися про порятунок у наметах, звідки лунали крики і плач. Кінець був близький. За наказом генерала Лі в Річмонді війська підпалили склади з бавовною, тютюном та боєприпасами, і вночі, коли полум’я розривало нічну темряву, пішли з міста. Армія Гранта не давала ворогові просвітку, атакуючи південців із тилу і флангів, тоді як кіннота Шерідана завдавала удару з фронту, висаджуючи у повітря залізничні колії і захоплюючи потяги з провіантом.
В цей час Грант відчув сильний головний біль, від якого майже осліп. Генерал відстав від своїх військ і зупинився в будинку одного фермера. У своїх мемуарах він згадував: «Цілу ніч я парив ноги в гарячій воді з гірчицею і ставив гірчичники на зап’ястки і потилицю, сподіваючись оклигати до ранку».
4
Книга видана російською мовою. Меннингер К. «Война с самим собой». — М.: «Эксмо-Пресс», 2000 г. — 480 с. —