Джанет Макдональд розповіла мені, що коли вона відчуває депресію та тривогу і не може заснути, вона завжди відновлює «почуття захищеності», промовляючи Псалом XXIII: «Господи, Пастирю мій, я не буду просити; По зеленому лузі поведе ...До води Він підводить мене...»
Але якщо ви не є релігійною людиною, тоді навчіться розслаблятися за допомогою фізичних вправ. Доктор Девід Гарольд Фінк, автор книги «Звільнення від нервового напруження», вважає, що найкращий спосіб для цього — говорити зі своїм тілом. На думку доктора Фінка, слова є ключем до всіх видів гіпнозу; і якщо ви систематично не можете заснути, значить, ви переконали себе, що у вас безсоння. Щоб позбутися його, треба себе розгіпнотизувати, — й ви можете це зробити, наказуючи м'язам свого тіла: «Спокійно, спокійно — розслабтеся і відпочивайте». Ми вже знаємо, що мозок і нерви не можуть розслабитися, доки напружені м'язи. Тому, якщо ви хочете заснути, починайте з м'язів. Доктор Фінк рекомендує (і це допомагає на практиці) покласти одну подушку під коліна, щоб зменшити напругу ніг, і дві невеликі подушки помістити під руки з тієї ж самої причини. Потім, розмовляючи зі своїми щелепами, очима, руками і ногами, ви, нарешті, засинаєте, навіть не помітивши цього. Я пробував це і знаю, про що кажу.
Найкращі ліки від безсоння — фізична втома від роботи в саду, плавання, гри в теніс, в гольф, катання на лижах і просто від виснажливої фізичної праці. Саме так чинив Теодор Драйзер. Коли він почав пробивати собі шлях в літературу, то страждав від безсоння. Тоді він найнявся вантажником на Нью-Йоркську центральну залізницю; покидавши цілий день лопатою гравій, він був настільки виснажений, що ледве не засинав за вечерею із ложкою у руці.
Якщо ми достатньо втомилися, то природа змусить нас заснути, навіть коли ми йдемо. Наприклад, коли мені було тринадцять років, батько відправив вагон зі свинями до Сент-Джо, штат Міссурі. Оскільки йому видали два талони на безоплатний проїзд залізницею, він узяв мене з собою. Я ще ніколи не був в місті з населенням понад чотири тисячі душ. Коли я опинився в Сент-Джо — мегаполісі з шістдесятьма тисячами жителів — я розхвилювався. Я побачив шестиповерхові хмарочоси, і — диво дивне! — трамвай. І зараз, варто мені заплющити очі, я бачу і чую цей трамвай. Після найбільш хвилюючого дня у моєму житті ми з батьком повернулися потягом до Рейвенвуда, штат Міссурі. Ми прибули туди о другій годині ночі, і нам довелося пішки пройти чотири милі до нашої ферми. Я був такий виснажений, що заснув на ходу, і мені навіть снилися сни. Я нерідко засинав, коли їхав верхи. Як бачите, я досі живий і можу розповісти вам про це!
Геть виснажені змучені люди сплять навіть під гуркіт снарядів. Доктор Фостер Кеннеді, знаменитий невролог, розповів мені, що під час відступу 5-ї Британської армії в 1918 році він бачив таких стомлених солдатів, що вони падали на землю там, де стояли, і так мідно засинали, наче впадали в кому. Вони не прокидалися навіть тоді, коли він пальцями піднімав їхні повіки. Він також говорить, що незмінно їхні зіниці були повернені вгору. «Після цього, — розповідає доктор Кеннеді, — коли я сам не міг заснути, я просто піднімав очі. Зазвичай, через кілька секунд я починав позіхати і відчував сонливість. У мене виробився автоматичний рефлекс, яким я не міг керувати».
Жодна людина іще не покінчила життя самогубством, відмовляючись від сну, і нікому це не вдасться. Природа змусить людину заснути, незважаючи на всю її силу волі. Природа дозволяє нам обходитися без їжі і води набагато довше, ніж без сну.
Згадка про самогубство нагадала мені випадок, описаний доктором Генрі С. Лінком у його книзі «Повторне відкриття людини». Доктор Лінк — віце-президент Психологічної корпорації, і він розмовляє з безліччю людей, які потерпають від неспокою і депресії. У розділі «Про подолання страхів і неспокою» він розповідає про пацієнта із суїцидними нахилами. Доктор Лінк знав, що сперечатися з хворим марно, від цього його стан тільки погіршає. І він сказав своєму пацієнтові: «Якщо ви все одно збираєтесь покінчити з життям, то могли б принаймні зробити це оригінально. Бігайте довкола кварталу, поки не помрете від виснаження».
Пацієнт спробував це зробити, причому кілька разів, і щоразу почувався краще. Третього вечора він досяг того, чого домагався доктор Лінк. Хворий настільки фізично втомився (і розслабився психічно), що спав як убитий. Після цього він вступив до атлетичного клубу і почав брати участь у спортивних змаганнях. Незабаром він почувався так добре, що йому захотілося жити вічно!