Тим часом до лікарні привезли ще двох людей — селянина з найближчого селища, який нічого не знав і дружньо погладив білу дівчинку по голівці, та шестилітнього хлопчика, який допоміг перебратися дівчинці через потічок, узявши її на руки. Старенький селянин враз увесь побілів, обличчя посвітлішало, і в нього перестала боліти спина, яка вже десять років йому допікала. Смаглявий хлопчик також став білосніжний і перестав шепелявити.
І раптом отямилися місцеві історики та краєзнавці. Вони підняли старі хроніки й літописи і знайшли в них відомості, що в часи навали монголів у їхньому містечку, яке тоді було маленьким поселенням, також з’явилася біла дівчинка. І що монгольське військо до переляканого поселення так і не дійшло, несподівано повернувши на південь. Священики три дні носили вуличками ікону Матері Богородиці, проголосивши спасіння міста лише її світлим промислом. Історики та краєзнавці сказали, що біла дівчинка — це Господнє попередження про велику небезпеку, яка нависає над усіма нами. Люди заметушилися, люди злякалися, з острахом очікуючи лиха, що може звалитися на містечко. В таких тривогах минув день, а потім тиждень, однак нічого не відбувалося: містечко й далі жило звичним, понурим життям. Про білу дівчинку говорили дедалі менше.
— Менше треба пити, — відгукувалися про її історію одні.
— Плещуть язиками, бо не мають що робити, — казали інші.
Та одного вечора вечірні новини одного з центральних телеканалів країни повідомили, що від побілілого хлопчика, якого забрали на обстеження до столиці, «заразилося» аж кілька лікарів: вони мали необережність торкнутися до нього під час медичних процедур і невдовзі почали поволі біліти. В одного з побілілих столичних лікарів телевізійники взяли інтерв’ю: він усміхався й казав, що почувається добре, навіть краще, ніж раніше, бо в нього припинилися мігрені, що докучали раніше. Журналісти встигли охрестити це явище синдромом білявки, в журналах і газетах почастішали статті про це загадкове явище-захворювання, а поважні науковці — хіміки, біологи, медики — щедро давали свої коментарі.
В одній із вечірніх телепередач виступив підозрілий експерт із зачіскою «наелектризоване волосся» та в здоровенних окулярах, які робили його очі вибалабушеними, мов у жаби. Цей сорокарічний сухорлявий чоловік з Академії дослідження аномальних явищ висунув припущення, що біла дівчинка має не антропологічне походження і, швидше за все, є представником невідомих живих видів, що прибули на землю із загадковою місією.
Його слова транслювали інші телеканали, а один відомий письменник в інтерв’ю заявив, що береться писати роман про білу дівчинку і що паралельно підписав контракт на сценарій до кінофільму «Біла дівчинка». В країні почався «білий бум». Свій — у дорослих і свій, особливий — серед дітей. Все біле стало модним. У магазинах повигрібали весь білий одяг, взуття, потім люди кинулися скуповувати білі меблі й посуд, білі килими, білих песиків і котиків, білих птахів і білих ручних пацюків та хом’ячків. Відомий політик вихвалявся з телеекрану, що здійснилася його заповітна дитяча мрія: він купив білосніжну кобилу рідкісної породи. Дизайнери підготували свої перші «білі» колекції. На вулицях столиці з’явилося більше білих лімузинів і пуделів, купа білих летючих зміїв і кульок.
Столичні тінейджери моментально створили нову субкультурну тусовку: «білуни», до якої могли належати лише дівчатка з білосніжною шкірою, винятково в білому одязі, з пофарбованими набіло віями, волоссям і губами. До білунів приєдналася частина білих готів та емо, вони пообписували паркани і стіни будинків своїм новим гаслом: «Білий — значить світлий». На околицях столиці на «білих» почали напади «чорні» й «червоні», які вважали, що не добро, а сила повинна керувати світом. Хлопчика, який першим побілів від білої дівчинки, дедалі частіше почали запрошувати на телеефіри, і невдовзі він почав вести дитячу телепередачу про добро. А основне — почалося масове паломництво до містечка, де з’явилася біла дівчинка.
Від побілілої жінки, що лежала в лікарні, невдовзі побіліла її молодша сестра, яка, допомагаючи їй переодягатися, ненароком торкнулася тіла «хворої». Вона розповіла своїм подругам, що в неї перестало пекти серце, а кардіограма підтвердила, що вона відтепер здорова. В містечку відразу поширилися чутки, мовляв, «білі» можуть зцілювати. І до побілілої жінки в лікарню відразу потягнулися хворі. Лікарі в білих халатах намагалися протестувати й нікого не пускати, проте побіліла жінка заявила, що більше не може знаходитися в лікарні, бо є цілком здоровою. Люди торкалися до неї, за певний час також біліли, радіючи, що позбавляться хвороб.