4
Я побачив її ввечері, повернувшись із міста. Вони сиділи з тьотею Машею і дивилися музичну програму. Тьотя Маша ставилася до побаченого недовірливо, а ось вона охоче підспівувала за естрадними співаками. Вона знала напам’ять усі слова, навіть коли слова були жахливі. «Лєно!» — покликав я, вона здивовано озирнулась і вийшла зі скляної будки. Сказала, що рада мене бачити, що це просто неймовірно — зустрітися тут, у цьому місті, в цьому готелі, що це атмосфера свята й новорічні дива і що за це обов’язково потрібно випити, але краще не тут. Розповіла, що приїхала сюди спеціально, аби відчути дух Різдва, ще зранку поселилась у цьому готелі і вже другу годину співає з тьотею Машею, оскільки тій страшенно самотньо сидіти самій у скляній будці. Була вона в якійсь дивній шубі з лисячим хутром, запевняла, що це бабусина шуба, скаржилася, що в неї в місті жодних знайомих і вона зовсім не знає, чим себе зайняти і де цей дух Різдва взагалі знайти. Я запропонував усе ж зайти до бару.
Ночувала вона в мене. Шуба її висіла на шафі, відлякуючи втомлених готельних духів.
5
Ковбаса був довгим і незадоволеним, носив військові штани з десятком кишень, в яких постійно губив мобільний телефон і ключі від номера, а ще — теплий плетений светр із зображеним на ньому оленем. Мав довге немите волосся. Гасан, натомість, одягнений був у шкіряний комбінезон і теплу куртку яскраво- червоного кольору. В комбінезоні він нагадував баварського броваря з кавказьким корінням, куртка ж робила його схожим на муніципального паркувальника. Коли друзі виходили на вулицю, біля Гасана відразу ж починали паркуватись автівки.
Ночували вони в спальниках, кожен у своєму, спали до обіду, потім прокидались і снідали консервами та кримським коньяком. Поснідавши, вмикали скайп і виходили на зв’язок із Свєточкою. Свєточка лякалась їхніх неголених зображень, але заспокоювала, що все гаразд і що рейтинги ростуть. Друзі питали про останні новини. Дівчина чесно переповідала ними ж накачані з мережі інформаційні повідомлення на два тижні вперед. Заспокоєна дирекція давала відбій і поверталася до активного відпочинку. Довго видзвонювали туроператорів. Ті були десь поруч, але слухавки не брали. Друзі вирішили чекати. По обіді збиралися, брали лижі й ішли до міста. Товклися магазинами, чіпляючи палицями випадкових відвідувачів, пили терпкі бальзами й знайомились із самотніми пенсіонерками. Срібло грудневих снігів лежало на дахах, відбиваючи синє місячне проміння й наповнюючи серця теплом і втіхою. В барах майже ніде не приймали їхні картки. Ковбаса злився й посилав Гасана на вулицю, до банкоматів. Щойно Гасан зупинявся під банкоматом і починав знімати готівку, як за ним відразу починали паркуватись випадкові автомобілі.
6
Кеша носив стару шкірянку і строгу чорну шапочку, як у чеченських бойовиків. Під шапочкою мав кучеряве руде волосся. В кишені шкірянки завжди тягав затерту, мов колода карт, «нокіа». В телефоні його були забиті два номери — мамин робочий і мамин мобільний. Номер шефа він записав на окремому папірці і носив у кишені сорочки. Прокидався Кеша рано, проте лишався в ліжку, гріючи своїми ребрами частини оргáна, що поступово охолоджувались, мов степові ріки під вересневим сонцем. Снідав Кеша на першому поверсі в барі — там було дешево і майже не траплялось відвідувачів. Щоправда, згодом заїхала ціла компанія поляків, вони голосно перекрикували один одного, намагаючись до чогось домовитись, проте Кеша розмов із ними не підтримував, і, з’ївши свій сніданок, підіймався нагору, лягав, не роздягаючись, у ліжко, й грів легкі, ніби подих, труби. Час від часу телефонувала мама і переповідала свої сни. В ці передсвяткові довгі ночі мамі снилися переважно покійні родичі — тьотя Ніна, яку переїхало дорожнім котком; Семен Іванович, котрий потонув, переїжджаючи ріку велосипедом (причому потонув разом з велосипедом, так то, може, і виплив би, але нізащо не хотів кидати залізного друга); кузен Андрюха, котрого вбило струмом, коли він знімав дроти, аби здати їх на кольорові метали. Небіжчики стояли в головах і співали. Мама була впевнена, що це знак, просила Кешу добре снідати, тепло вдягатись і не водитися з готельними жінками. «Пам’ятай, що я тебе люблю», — ніби дорікаючи, говорила вона Кеші. Кеша й хотів би забути, але не міг.