Після роботи ти записалася на масаж у спортзалі на роботі, бо вже два місяці від стресу й спазмів страшенно боліла спина, пігулки не діяли, а ти не хочеш на побаченні смикатися від болю. Після масажу в тебе лишалася ще купа часу на душ, миття голови (як масажистку не проси, однаково олія потрапляє на волосся), макіяж і повільну прогулянку жовтневим Лондоном.
Проте масаж затримався. Десь, як завжди, сталася катастрофа, клієнтці, яка була записана перед тобою, довелося терміново робити репортаж, вона запізнилася на свій масаж, відповідно, на тебе лишилося менше часу. Масажистка нервувала і поспішала; на шию летіли бризки ароматичної олії з її баночки.
Насилу дочекавшись кінця, ти побігла в душ. Але замість води зі стояка почулося тільки шипіння. Другий, третій, четвертий душ також не працювали.
За відсутності води залишалося стерти олію рушником. Ти терла й терла, але шкіра почувалася масною. Хрін з ним, врешті вирішила ти, що він, лізтиме під светрик? Волосся зібрала назад за допомогою заколки, яка, на щастя, знайшлася в шафці у спортзалі. Одягнула штани і смугастого светрика й нарешті, вперше за день, подивилась у дзеркало. Виявилося, що твої дорогі, дизайнерські штани висять на тобі, як на опудалі. Вдягаючись уранці й думаючи про те, що тобі вже тридцять три і хто ж його збирався в такому віці ходити на побачення, ти забула, що від нервів схудла. Штани сповзли, матня чиргикала між стегнами. Ти вирішила прикинутися, що застуджена і тому так виглядаєш, замоталася в шарф по підборіддя і попрямувала до банку Пітера, де він запропонував зустрітися.
Дівчина на рецепції набрала внутрішній номер Пітера за одну хвилину до домовленого часу. Рівно о шостій тридцять він спустився. Ви, як дорослі люди, потисли одне одному руки — ти насилу стримала зітхання від полегшення, що він не має жодних явних каліцтв чи потворностей, і тут-таки мусила стримати гримасу сорому за власну душевну ницість. Яка різниця, чи має він каліцтва? Що ти, неспроможна бачити крізь це?
Перед рестораном — ще лишався час — ви заходите в бар на аперитив. Пітер запитує про твою роботу, ти розповідаєш про ранкові ефіри, про те, як це втомлює, але як приємно, коли вдається гарна програма. Як класно, коли мамі сподобалося.
— То мама тебе завжди слухає? — Пітер посміхається. Боже, яка в нього гарна посмішка! Добра, спокійна, благородна.
Ресторан порожній, за винятком кількох офіціантів, які щосили вдають французів, але на споді — звичайнісінькі марокканці.
— Як твоя французька? — запитує Пітер, гортаючи меню.
— Для цієї потреби достатня, — кажеш ти. Приємно знати назви якихось там грибів і частин ягнятини, яких не знає він. Ти не уточнюєш, що вивчила ці слова, бо роками після переїзду на Захід нестримно жерла все, до чого могла дотягтися, часом заїжджаючи для цього в такі французькі нетрі, де просто не говорять англійською. Він замовляє ягня, ти качку, і пляшку бургундського. Офіціант приносить і відкорковує пляшку. Спочатку його пробує Пітер.
— Спробуй ти, — каже він.
Вино ріже язик кислотою. Ти чекала зовсім іншого, але ніколи в житті не відсилала пляшку назад. Тепер від тебе залежить рішення.
— Не знаю, — зізнаєшся ти. — Може, воно зараз подихає й покращає?
— Може. Що ж, спробуємо. Принаймні це рішення ми прийняли разом, — згоджується Пітер.
Вино справді трохи кращає, хоч і ненабагато. Ти шкодуєш, що посоромилася відмовитися від нього, але рада, що твоєї думки запитали. Заграла музика, почали заповнюватися інші столики. Ви говорите про попередні стосунки. Ти запитуєш Пітера, чому вони розійшлися з його колишньою. Він застигає зі шматком ягнятини, який саме ніс до рота.
— Я ще не закінчив аналізувати, — врешті каже він. — Я ще про це думаю і поки що бачу, що насправді багато в чому наші стосунки дуже добре працювали. Але в дечому не працювали. Наприклад, у неї дуже великий зад, як у багатьох чорних карибійок. Мене це не приваблювало.
— Але ж, мабуть, у вас було досить спільного на духовному рівні, раз ви жили разом вісім років? — уточнюєш ти, дещо заскочена.
— Так, звичайно. Але я вирішив проаналізувати все, що впливало на наші стосунки і на розлучення, включно з такими нібито тривіальними речами, як зад. Все це в комплексі грає свою роль.
Оце чесність. У вас не буде проблем із брехнями і напівправдами. До того ж у тебе чудовий, ідеальний зад. Ти встаєш, щоб піти в туалет. Але, на щастя, твою фігуру під мішкуватим одягом абсолютно неможливо розгледіти, тому ви можете зосередитися на інших, не фізичних якостях одне одного.