Розмова заходить про його освіту. Він «читав» філософію в Оксфорді. Коли говориш про Оксфорд чи Кембридж, треба казати не «вивчав» чи «студіював», а «читав». Ти рада, що знаєш такі тонкощі. Ви говорите про його улюбленого австралійського філософа, про якого ти в житті не чула. Пітер трохи нарікає на свій вибір навчального курсу.
— Я спершу вступив на математику, а потім перевівся на філософію через три місяці: не сподобалися викладачі. Тепер шкодую, що втратив шанс на кар’єру математика. Розумієш, у математиків мізки формуються особливим чином у юності, як… як…
— Як кістки на стопах балерин?
— Так, абсолютно. Мій мозок уже сформувався, коли я почав вивчати математику, і це достатньо для фінансових обчислень, які я роблю, але для наукової кар’єри — ні.
Принесли рахунок; ти платиш за себе — феміністична серйозність жесту дещо пересирається тим, що ти ніяк не можеш знайти картку, яка би працювала. Пітер радий, що йому не доводиться платити за обох; який молодець, що не вимахує членом і не наполягає! Гроші потрібні будуть потім, на облаштування гнізда, на освіту дітей, нічого їх тратити без діла.
Ви прощаєтеся; Пітер дивиться на тебе добрим, трохи далеким поглядом. Зазвичай хлопці й дівчата, прощаючись, цілують одне одного в щічку — але він не робить для цього рухів, і ти це цілком розумієш: поспішати нікуди. Якщо ви вирішите, що підходите одне одному, буде час і на щічку, і на інші речі. Ти тиснеш йому руку, ще сильніше замотуєшся в шарф — жовтень усе-таки — і йдеш на метро.
Вже на платформі починаєш усвідомлювати, що жодного майбутнього в такого кінченого створіння, як ти, з таким божественним створінням, як він, немає. У тебе всього один диплом, і, хоч ти й написала й понавидавала якісь галімі книжки якоюсь незрозумілою мовою, з дипломом одного з найпрестижніших коледжів Оксфорда це не порівняти. Він бачить світ по-іншому; він і живе в іншому світі. Він ходить у пішохідні походи від берега до берега Британії, бо не хоче завдавати шкоди довкіллю польотами на літаку. Де ще взяти таких людей?
Пітер пише, що спілкування йому припало до душі і він не проти зустрітися ще раз. Ти, дуже стримано, відповідаєш у тому ж ключі. Всередині калатає серце: єс! єс!
Наступного дня до тебе — як завжди у ключові моменти твого життя — приїздять у гості підараси. Ти знаєш, що це некультурне слово і треба казати «геї». Але що таке слово? Слово — набір звуків, воно нічого не означає, якщо людина не присвоює йому значення. Підараси називають себе й одне одного підарасами, підовками, підарасками і сестрами. Інколи вони кажуть і слово «гей», зі щирим українським «ге», але частіше як відповідь на заклик «будьмо», ніж як опис своєї орієнтації. Головний підарас, твій старовинний приятель Дмитрик, вислуховує розповідь про Пітера трохи скептично і каже, що непогано б на нього подивитися. Ти запрошуєш Пітера зустрітися в суботу увечері, і — о диво! — він погоджується. Просиш Дмитрика вести себе пристойно, не розповідати про тебе дурниць, підтвердити твої слова, що ми з цивілізованої країни, вивідувати у Пітера секрети і взагалі бути на твоєму боці, а не, як завжди, хапати тебе за пузо з криками, що ти товста. Дмитрик каже «угу». Ти не певна, чи він зрозумів завдання.
Ви йдете в гарний італійський ресторан, Дмитрик усідається поруч із Пітером і починає розповідати йому про Україну.
— В Україні ми п’ємо горілку відрами, а коли росіяни відрубають нам газ, ми ловимо тих, що заблукали в Карпатах, і скручуємо їм в’язи. Отако раз! і нема росіянина. В нас є гори, там живуть дикі вуйки. А степи, звідкіля родом Павліна, — то й не Україна зовсім, там кацапи. І всі, всі п’ють горілку. І одні суцільні геї.
Так пояснивши, що ми з цивілізованої країни, Дмитрик переходить до іншого пункту завдання — вивідувати секрети.
— Ти гей? — запитує він у Пітера, жуючи оссо букко. — Ні? Ти певен? А як ти знаєш? Як ти можеш бути певен, якщо не пробував? Тобі подобається Павліна? Ти розумієш, що це якраз і означає, що ти, мабуть, гей?
Пітер сміється (ти зітхаєш з полегшенням) і каже, що не гей, його на чоловіків ніколи не тягнуло, але не так давно — якщо вже про це зайшла мова — йому приснилося, що він обіймається зі священиком зі своєї церкви.
— Чи настало після цього сну фізичне виверження? — з’ясовує Дмитрик і відмовляється вірити, що ні. В такому ж дусі розмова триває до кінця вечері. Дмитрик платить за тебе і за всю тусовку, окрім Пітера. Ти подумки зауважуєш, що зовсім не проти, аби за тебе платив Дмитрик, але чомусь не хочеш, аби це робив Пітер. Можливо, це тому, що ти дуже чесна людина і не хочеш зловживати щедрістю малознайомого чоловіка, в той час як Дмитрику зможеш віддячити якимось чином пізніше. Думка про власну чесність тобі подобається.