— Одне капучино, — попросила вона. — І попільничку, будь ласка.
Три жінки в чорному подивилися на неї.
Запала мовчанка.
— Мене звати Роза, — сказала тихо жінка у вуалі.
— Сальвія, — сказала смаглява, не дивлячись на сусідок.
— Канна, — озвалася блондинка.
— Не бачу причин називати себе, — сказала жінка-кішка з чорним каре. Вона дивилася у вікно. — Туман такий густий… Я побачила вас усіх ще в церкві. Одразу зрозуміла, що це ви. Давайте не зволікати. Дні короткі тепер… Він казав, що цей день буде коротким і що буде туман. Як бачите, так і сталося.
Бармен зрозумів, що прислухається до розмови. Він вирішив, що підслуховувати буде нетактовно, і вийшов на чорний вхід покурити. Але, програвши власній цікавості, тут же повернувся.
— Ти давно знаєш його? Тобто знала?.. — почув він.
— Відколи стала співати, — відповіла блондинка. — Чотири роки тому. Він запросив мене заспівати в його японському проекті. З того часу багато що змінилося. Та він вам, напевне, розповідав. А може, навіть диски мої дарував. Дарував? Впевнена, що дарував.
— Музичний проект? — здивувалася перша. — Ти говориш про когось іншого. Все, що його цікавило, — це медицина. Повір, я знаю, що говорю. Без нього я ніколи б не стала тим, ким стала.
— Пихатим стервом? — пожартувала блондинка.
— Королевою естетичної медицини. Я познайомилася з ним, ще коли була студенткою на фармації. Я була безнадійно отруйною, як болиголов. Це просто чудо, що він звернув на мене увагу. Це він відкрив мені великий бізнес краси. Косметологія — хижа професія. Нашим козирем була косметика з отрут. Отрута медуз, отрута скатів, отрута жаб — він казав, що в часи Середньовіччя мене би спалили як відьму. Але зараз це — наука краси, і я її покровителька.
— Здається, це якась помилка. Ми явно говоримо про когось іншого, тільки не про того, хто запросив мене сюди, — озвалася блондинка. — Мабуть, я піду. Бармене, прошу рахунок!
Тим часом смаглява вхопила за рукав блондинку і сказала:
— Йохан завжди знав, що робить. У нього все було продумано. Я знаю, Йохан був загадковим і могутнім чоловіком, і ця зустріч — цьому підтвердження. Якщо він захотів, щоб ми зустрілися тут після його смерті, значить, на це є вагомі причини. Якщо він хотів, щоб ми довідалися одна про одну, то на це теж є свої причини. Тож давай здійснимо його останню волю. Будь ласка, сядь. Він хотів, щоб ми всі зустрілися, значить, в цьому є сенс.
— О’кей. Давайте почну я. Я познайомилася з ним в одній туристичній організації з уфологічним ухилом, — сказала смаглява. — Простіше кажучи, в секті. Мене покинув чоловік, і я вирішила зайнятися туризмом, про що давно мріяла. Але натрапила на секту. Високі членські внески, фейс-контроль, культ тіла, тантра-йога, жодних літніх дам з целюлітом. Амазонки нового часу. Потрапивши в цю організацію, я навіть не здогадувалася, що стану правою рукою її лідера. Та ще й після всієї історії з моїм чоловіком. Я думала тоді, моє життя закінчилось. Коли я зустріла Йохана, воно насправді тільки почалося.
— Ніколи б не подумала, що в туризмі бувають секти.
— Це особлива система виживання в екстремальних умовах. Мінімум спорядження, повна відкритість для природи, всі ці нью-ейджівські штучки, знаєте. Ми пішли з ним на Ельбрус, він вів групу з двадцяти дівчат-модельок, передавати послання миру інопланетній цивілізації. Там у нас почався романтичний зв’язок. Я стала його ученицею. Кожна дівчина в нашій групі мріяла стати ученицею Йохана, а стала нею я. Була його помічником у всьому. В нас було безліч поїздок і багато кохання. Непал, Таїланд, Бірма, Чилі, Гватемала, Мексика… Потім північ — Якутія, Норвегія, Антарктида. Це ми написали книгу «1000 місць, які потрібно відвідати перед тим, як померти». Бачили таку? Ми робили заїзд на велосипедах через пустелю Гобі, пірнали в Льодовитий океан, водили екскурсії через джунглі Юкатану на гробниці майя. Всі сакральні точки планети — ми об’їздили їх усі.
— Не може бути, — сказала блондинка. — Якби це було так, він би просто не мав часу займатися музикою. Ми давали концерти в Японії і Америці так часто, що йому не залишилося б часу об’їздити всі ті місця, про які ти кажеш. Так, Йохан був загадковим і мудрим чоловіком. Іноді я не бачила його місяцями — він давав мені багато свободи, щоб наші почуття ніс вітер. Він був першокласним продюсером, але ніколи не займався нічим таким, як туризм. Крім того, Йохан завжди був традиційним у питаннях релігії. Він більше цікавився історією, ніж сьогоденням, і медіа, ніж реальністю. Крім того, в колах, у яких він обертався, важко уявити собі туристичних агентів. Він зробив з мене примадонну. Афродиту, якій приносять дари її шанувальники. Ви, напевне, думаєте, що я випендрююсь? Нічого подібного. Якби не він, я, щонайбільше, була б керівником хору в районній школі. Я зустріла його на випускному. Він був меценатом, який підтримував наше музучилище. На святі я запросила його на білий танець, і він сказав, що в мене чарівний голос. Того ж вечора ми поїхали на його машині до міста, в ресторан, і він пообіцяв зробити з мене зірку. Я ніколи не була в такому ресторані. Він пригощав мене всім, чого лише можна забажати, а я від зніяковіння замовила капустяний салат і гречку, досі пам’ятаю це. Того ж вечора я опинилася у нього в ліжку. Я була щасливою від думки, що саме він зробить мене жінкою. Відтоді я стала його щасливою картою. Він любив пропадати надовго, в цьому була якась таємничість. Я багато часу провела в його помешканні наодинці. Але в моєму з ним атласі ви, дівчата, не поміщаєтеся, даруйте.