Хай штатні розважальники постійно чергують в приміщенні клубу. І хай подають першу швидку допомогу нудьгуючим. Побачить такий розважальник, що товариш сидить десь в кутку і щелепи у нього від нудьги вивихаються, підходить і відразу:
— Ану, скидай чоботи! Чого сидиш нудьгуєш? Зараз я тобі п’яти пір’ям лоскотатиму, обрегочешся!
Можна, правда, в клубі обговорення нових книжок влаштовувати, диспути цікаві, веселі вікторини. Можна КВН свій організувати, можна співати, можна танцювати, можна загадки веселі загадувати. Можна купити, зрештою, книжечку «В години. Дозвілля» і там такого вичитати, що про нудьгу взагалі забудеш! Та господи, боже ти мій, чого тільки не можна! Все можна при бажанні.
Між іншим, бажання гарно провести час абсолютно заміняє вищу розважальну освіту. (Правда, здається, таких інститутів немає, де б вчили на розважальників).
А які конкурси можна влаштовувати! Можи! наприклад, влаштувати конкурс на найзанудьгованішого. Виберіть такого, який вміє тільки позіхати, і докладіть всіх зусиль, щоб його розвеселити. Не розвеселите — бути йому переможцем конкурсу.
Тільки тут маленьке «але». Все це можливе, але в чистому і затишному клубі. Так що про віник не забувайте. Без віника культреманент — не культреманент.
ВЕСНЯНИЙ ФЕЙЛЕТОН
З редакції мені подзвонили і попросили написати фейлетона. І щоб той фейлетон був неодмінно весняний.
Сів я та й задумався. Що його писати? Весною фейлетони не пишуться. Весною дуже гарно ліричні вірші пишуться, котрі про любов.
А я, по-перше, віршів писати не вмію, а, по-друге, редакції мабуть-таки фейлетон потрібний, бо про вірші мені нічого не казали. З другого боку, фейлетона мені не дуже хочеться писати. Мені мріяти хочеться… Весна ж!
І не став я фейлетона писати. Почав мріяти. Почав мріяти, про що мені доведеться фейлетони писати, ну, так років… ну, років через скількось там.
Приходжу, значить, у редакцію як завжди. Мені свіжі листи дають і кажуть:
— Подивіться, почитайте, може, який-небудь лист підкаже вам тему для фейлетона.
Беру, читаю перший-ліпший. Пишуть там таке: «Шановна редакціє! З глибоким обуренням повідомляємо тобі, що ракетобус ЛАЗ-101 на трасі Київ — Тараща вдруге на цьому тижні запізнився на 7,9 секунди. Куди дивляться керівники ракетобусного парку, і доки вони будуть розкрадати наш час? Обурені таращанці». А нижче 542 підписи.
Факт, дійсно, обурливий, і я відкладаю листа.
А тим часом читаю другого: «В нашому селі колишній священик колишньої церкви Тихін Христозреченський інсценізував відомий твір Нечуя Левицького «Афонський пройдисвіт» і поставив його з нашими драмгуртківцями на нашій клубній сцені. Спектакль пройшов з великим успіхом». Ну, це мені ні до чого, я тут нічим для фейлетона не поживлюся. Цей лист треба передати у відділ інформації, хай використають.
О, а цей лист вже не може фейлетоністові не згодитися:
«Дорога редакціє! Пише тобі молодь села Озеречко. У нашому клубі тричі на тиждень демонструються нові кінофільми, двічі на тиждень бувають лекції і двічі на тиждень спектаклі. Наш завклубом Грицько Культурчук зовсім забув про таку форму культмасової роботи, як танці під гармошку. І ще у нас одна скарга. Кінопрокат засипає нас найновішими фільмами. З одного боку, це ніби й добре, а з другого боку, нам хотілося б також по-дивитися фільм «Трактористи», або «Волга-Волга», або «Штепсель женить Тарапуньку».
Цього листа я відкладаю. Він вартий уваги. До фейлетона, може, діло й не дійде, але доведеться нагадати Грицькові Культурчукові про таку хорошу старовинну форму культмасової роботи, як танці під гармошку. Колись, правда, в клубах її переоцінювали, і вона була чи не єдиною формою культмасової роботи. Але й недооцінювати танці під гармошку теж не варто.
Ану, що ще цікавого пишуть? Так, так…
«Піонери нашого села, збираючи металолом, знайшли якийсь дивовижний предмет у вигляді покрученої мідної трубки. Дідусь Мефодій каже, що це деталь від так званого самогонного апарата, так званий змієвик. Ми б хотіли переконатися, чи дідусь Мефодій не помиляється. Дорога редакціє, до кого ти нам порадиш звернутися: до археологів чи до техніків?»
Так, так… Це для рубрики «Цікава знахідка». А нижче можна буде вмістити статтю вченого з поясненнями і коментарями.
Да-а… Мій улов фейлетоніста не той… не дуже густий. Але два останні листи, безперечно, мої.
Один з Білоцерківщини, а другий аж з-під Чорнобиля.