_Санько-Бiлий._ А що ж такого, що ти налив? Ти ще сказав: "Пий, почувай себе мужчиною! Затирають тебе". А що такого?!
_Геннадiй._ Стаття така е. За споювання неповнолiтнiх. (До Санька-Бiлого). Нiж хто вам дав?
_Санько-Бiлий._ Я не пам'ятаю... Якийсь туман був у головi.
_Геннадiй._ А лiзти у бiйку була причина, Бiлий?.. Майте на увазi, сп'янiння не є пом'якшуючою обставиною. Навпаки. Розкажiть, що ви запам'ятали.
_Санько-Бiлий._ Вiн кудись Ладу тяг, i я його вдарив.
_Геннадiй._ Хто "вiн"?
_Санько-Бiлий._ Ну, Вiктор... На танцмайданчику.
_Лада_ (зло). Рятiвничок!
_Геннадiй._ Ладо, Вiктор i справдi вас кудись тяг?
_Лада._ Вiн, як тiльки прийшов на танцi, схопив мене за руку i сказав: "Вийдемо звiдси. Повинен негайно щось сказати тобi!" А вигляд у нього був!
_Еврика._ "Щось сказати"? Зрозумiло, чого вiн вiд тебе хотiв.
_Лада_ (до Еврики). Зрозумiло чи не зрозумiло, тiльки раптом навколо мене зчинилася штовханина. Пам'ятаєш? Ти ледве витяг мене з цiєї бiйки.
_Денис_ (до Еврики). Ну от. А ти тут Таню приплутав...
_Геннадiй_ (до Лади). I Вiктор нiчого вам не сказав?
_Лада._ Вiн не встиг.
_Еврика._ Ревнивець Бiлий, недовго думаючи, ударив його ножем... Ну тепер все ясно... (До Геннадiя). Всi iншi можуть бути вiльнi, товаришу слiдчий?
_Геннадiй._ Менi, на жаль, не все ясно. Зокрема, що ще трапилося тут, у квартирi. Перед тим, як пiшли на танцi.
_Санько-Чорний._ Яке це має значення тепер?
_Геннадiй._ Певно, має, коли я цiкавлюсь.
Дзвонить телефон. Нiхто не бере трубки. Всi мовчки дивляться на апарат. До телефону пiдходить Геннадiй.
_Геннадiй._ Слухаю... Так, Андрiю, це - я. Ти звiдки дзвониш?.. З лiкарнi?.. Добре. Зараз приїду. (Кладе трубку. До всiх). У нас дуже цiкава бесiда. Але мусимо перервати її. На пiвгодини. Всiх прошу залишатися в квартирi.
_Еврика._ Навiщо?
_Геннадiй._ У цiй квартирi у суботу було вчинено ще один злочин... I ми повиннi до кiнця у всьому розiбратися.
Геннадiй виходить. Згори раптом знову долiтають звуки фортепiано. Знову - "Собачий вальс".
_Магнiтофон_ (розгублено). Подумати тiльки: люди спецiально купують пiанiно, щоб мати змогу грати "Собачий вальс"...
Лада хапає з полицi металевий свiчник i з усiх сил б'є ним по трубi парового опалення. Звуки пiанiно обриваються.
Кiнець першої подiї
Подiя друга
Та сама кiмната. Той самий святковий стiл. Всi нерухомо сидять на своїх мiсцях у тих самих позах, як i в кiнцi першої подiї. Немає тiльки Геннадiя. Довга пауза. Еврика повiльно i розмiрено стукав виделкою по тарiлцi.
_Денис_ (раптом кричить Еврицi). За-мов-кни!!
_Еврика._ А я нiчого не сказав. (Перестає стукати).
Мовчанка. Магнiтофон пiднiмається i починає ходити по кiмнатi. Всi стежать за ним. Вiн пiдходить до полицi з книжками i дмухає на книжки.
_Магнiтофон._ Ну й пилюки зiбралося.
_Таня_ (до всiх, тихо). Що ж це робиться?.. Як же це?.. Який iще такий злочин?..
Мовчанка.
_Еврика._ I це називається друг дитинства? Менi жаль твого дитинства.
Мовчанка.
_Магнiтофон_ (продовжуючи ходити, бере в руки колоду карт i машинально перетасовує їх). Ось тобi i казенний дiм... Ось i благородний король... I рання дорога... Одним словом, оце тобi, бабусю, й Юрiя!..
_Денис_ (розгублено). Щось неймовiрне...
_Санько-Чорний._ Невже ще одне вбивство?!.
_Магнiтофон._ А тобi, Чорний, i передачi нiкому буде носити...
Санько-Чорний пiдхоплюється i мовчки прямує до дверей.
_Денис._ Ти куди?
_Санько-Чорний_ (зупиняється бiля дверей, обводить всiх поглядом). Менi з вами бiльше нiчого тут робити!
_Магнiтофон._ Нiхто звiдси поки що не вийде.
_Санько-Чорний_ (урочисто). Я вам бiльше нi в чому не вiрю. Хто ви такi зрештою?!
_Магнiтофон._ А ти хто?
_Еврика._ Вiн? Жалюгiдний боягуз. Дуже поширений у природi тип. Коли страшно - кусається першим. Краще випий i заспокойся. (Наливає йому i собi чарку). Одна з головних причин утворення неврозiв - так звана "конфлiктна ситуацiя". Пий!
_Санько-Чорний._ А може, я не хочу бiльше пити з тобою!
_Еврика._ Чому "зi мною"?
_Санько-Чорний._ Нi з ким не хочу!
_Магнiтофон._ В лавах жерцiв Бахуса починається розкол.
Колода вислизає з рук Магнiтофона, i карти вiялом лягають на пiдлогу. Нiхто їх не пiднiмає.
_Еврика._ Вiн нас не знає! Вiн нам не вiрить! (До Санька-Чорного). Так чому ти сюди ходиш?.. Хто тебе тягне?
Санько-Чорний мовчить.
_Еврика_ (пiдiймає пляшку горiлки). Може, вона, рiдненька? А крiм того, хлiб, сосиски, сир голландський та iнша гастрономiя. Одне слово, можливiсть надудлитися i нажертися за його рахунок (киває на Дениса). А цей ударник виробництва вколює, цей фiлантроп ладен поїти i годувати тебе, дармоїда, цiлими тижнями. Чорний, а ти сам розумiєш, що ти паразит, блощиця, нахлiбник?!. Що?! Не подобається? Чи, може, я помиляюсь, Денисе?
_Денис_ (знiяковiло). Нащо ти його так... Хiба справа в сосисках... I, зрештою, я сам знаю, з ким i як менi дружити.
_Еврика._ Денисе, я просто пояснив йому, що вiн являє собою на сьогоднiшнiй день i що його з тобою зв'язує. А ти вiзьми ще одну халтурку, щоб Чорний мiг повалятися тут i взавтра (показує на розкладушку у кутку). Будь ласка!
_Магнiтофон._ Якщо вже почали, засукавши рукава, боротися за справедливiсть, Еврико, не забудь i про таку дрiбницю: за чий рахунок у цьому домi з'являється трикляте вино i закусь для всiх. За рахунок того ж самого благодiйника i годувальника Дениса. Може, ти думав, що все з неба падає? Ти теж, до речi, не вiдмовляєшся. I вiд його кустарних подарункiв так само...
_Еврика._ Маг, я не думаю, що ми такi дрiб'язковi...
_Магнiтофон._ Ти перший почав - я продовжив. Легко бути широкою натурою за чужий рахунок... Ось Денис мовчить, але ж ми всi його боржники, Еврико. Тiльки якого бiса вiн усе це робить?!
_Денис._ Припинiть цi дурнi розмови.
_Еврика_ (до Дениса). Почекай! (До Магнiтофона). Поясню i це. Денис людина самотня. I ми його сiм'я...
_Майя_ (до хлопцiв). Пробачте, але чому ви говорите про присутню людину у третiй особi? Адже це неприємно. Негарно. Образливо!
_Еврика_ (не звертаючи на Майю уваги) ...Ми його сiм'я! Без нас вiн що?.. Бедуїн у пустелi. Обруч без дiжки.