Згасає останній рядок. Зникає-розчиняється крамольна поема в темному повітрі. Піднімаються штори. Сидить мовчки Бутурлін. На Батю спрямовує очі карі. Озирається Батя на нас. Ясно, як день, на кого цей пасквіль націлено. По очах наших бачить Батя, що немає тут сумнівів жодних: похмурий граф оцей із діамантовим їжаком у персні — не хто інший, як граф Андрій Володимирович Урусов, зять Государя, професор суддівського права, дійсний академік Російської академії наук, почесний голова Розумної палати, голова Всеросійського кінного товариства, голова товариства сприяння повітроплаванню, голова товариства російського кулачного бою, товариш голови Східного казначейства, власник Південного порту, власник Ізмайлівського та Донського ринків, власник будівельного товариства «Московський підрядчик», власник підприємства «Московська цегла», співвласник Західної залізниці. А натяк на Малахітову залу теж зрозумілий: нове це приміщення, під Кремлівською залою концертною побудоване для відпочинку Внутрішнього Кола й наближених. Нове, а тому — модне. Та й будівництво зали Малахітової багато крамольних питань викликало. Були, були супротивники…
— Усе зрозуміло, опричники? — питає Бутурлін.
— Зрозуміло, князю, — відповідає Батя.
— Залишається дрібниця: знайти пасквілянта.
— Знайдемо гниду, нікуди не дінеться, — киває Батя.
І замислено смикаючи невеличку бороду свою, запитує:
— Государ знає?
— Знає, — лунає державний голос, і ми всі схиляємося в низьких поклонах, торкаючись правою рукою паркету.
Лик Государя з’являється в повітрі кабінету. Краєм ока помічаю золоту, переливчасту рамку довкола любого вузького обличчя з темно-русявою борідкою й тонкими вусами. Випрямляємось.
4
Доброзичливий Анонім. «Перевертень на пожежі».
Шукають пожежники, / Шукає поліція, / Шукають священики / У нашій столиці, / Шукають давно, / Та не можуть знайти / Якогось графа / Років тридцяти. / Середнього зросту, / Задумливо-понурий, / Щільно обтягнутий / Він парою фрачною. / В персні / Діамантовий їжак у нього. / Більше не знають / Про нього нічого. / Багато хто з графів / Задумливо-понурі, / Стильно обтягнуті / Парою фрачною, / Люблять діамантів / Заманливий дим, — / Солодке життя / Чекає на них! / Хто ж це, / Звідки /1 що він за птаха — / Граф той, / Якого / Шукає столиця? / Що накоїв / Цей аристократ? / Ось що в салонах / Про нього говорять. / їхав / Якось / «Роллс-ройс» / по Москві — / із графом понурим, / схожим на сову: / Похмуро він мружився, понуро позіхаючи, / щось із Вагнера / наспівуючи. / Раптом граф побачив — / Навпроти / у вікні / Б’ється маркіза / В димі та полум'ї. / Багато зібралось / Роззяв на панелі. / Люди зловтішно / На полум’я дивились: / Дім родовий / Був охоплений вогнем — / Люди багаті / Жили ж бо у ньому! / Марно не гаючи / Й долі хвилини, / Кинувся граф / Із затишку «роллс-ройса» — / Понурому бидлу / Навперейми — / І по трубі / Водостічній / Поліз. / Третій поверх, / І четвертий, / І п’ятий… / Ось і останній / Пожежею охоплений. / Жалісний крик / Лунає та стогін — / Полум’я лизнуло / Виточнений балкон. / Блідо-гола, / У вікні, як на сцені, / Б’ється маркіза / У вигадливій піні / Сизого диму; /1 спалах вогню / Білі груди / Осяває її. / Граф підтягнувся / На долонях міцних /1 головою у скло / Щосили, / Стукнув з розмаху. / Скалок розліт / Мовчки вітав / Нижній народ. / Знову удар — / Здригається рама / Граф хрестовину / Руйнує уперто, / Лізе в вікно, / Розриваючи свій фрак. / Шепочуть роззяви: / — Безумець… дурень… / Ось і в вікні / Він з’явився. Розігнувся, / Обняв маркізу, / До манишки притис. / Дим чорно-сірий / Над ними клубочився, / Червоний вогонь / Язиками тремтів. / Стиснуті пальцями / Груди жіночі. / До ніжних губів / Граф зі стогоном припав. / Бачила чернь, / Побачили й люди: / Фалос жахливий / У димі повстав! / Бачили люди, / Що дивилися знизу, / Як, здригаючись, / Увійшов він у маркізу, / Як затремтіли, / Забились у вікні / Граф та вона, / Зникаючи в полум'ї! / Із димом змішується / Хмара пилюки — / Мчать пожежні / Автомобілі. / Чернь задкує, / «фараони» свистять, / Каски пожежників / На сонці блищать. / Мить — і розсипалися / Мідні каски. / Драбини тягнуться вгору. / Безстрашно / Хлопці в тефлоні — / Один за одним — / Лізуть по драбинах / У полум’я й дим. / Полум’я змінюється / на чадний дим, / жене насос / водний струмінь. / Старий лакей / Підбігає до пожежників: / «Панію, братці, врятуйте мою!» / «Ні, — відповідають / пожежники дружно, — / панії в домі не виявлено! / Все ми оглянули / Все обійшли, / Вашої маркізи — / Ніде не знайшли!» / Плаче лакей, / Рве обвислі баки, / Витріщаються люди / На чорний балкон… / Раптом лунає / Скавчання старого собаки, / Що переходить / У змучений стогін. / Усі озирнулися — / «Роллс-ройс», від’їжджаючи, / пса розчавив. / А в кабіні… промайнув / похмурий профіль. /1 тихо розтанув. / Тільки / Діамантовий їжак зблиснув! / Бидло завмерло / На мокрій панелі. / Люди «роллс-ройсу» / Навздогін дивились — / В далечінь від’їжджав / Дорогий лімузин / З шелестом ніжним / Хрусткої гуми… / Шукають пожежники, / Шукає поліція, / Шукають священики / В нашій столиці, / Шукають давно, /1 не можуть знайти / Якогось графа / Років тридцяти. / Ви, панове, в Малахітовій залі / Цього перевертня не зустрічали?