А ті, в балці? Де вони і хто вони? Наповзли, ніби залізна сарана, і повзтимуть далі й далі, коли їх не зупинити... А він утікав од них! Як міг?
Чужі голоси почулися знизу з балки. Залізна хода, залізна мова, брязкіт чужого заліза... Ближче й ближче... Ось вони вже тут, затулили йому серце, тепло і світ. І лиця в них теж залізні... Що ж принесли? Смерть? А що таке смерть? Це останній крик людини. Чому його товариші вмирали мовчки? Тільки Султанов... Що він сказав, умираючи? Передав автомат... Автомат Султанова буде останнім його. Козаковим, криком. Заради життя, великого і вічного.
Останнім зусиллям він наставив автомат на темні залізні тіні і натиснув на спуск.