Після цього наступною стадією обов’язково повинна стати пропозиція «потрусити» конкурента на пару з Ринатом. Сергій розплющив очі й струснув головою. Робити це ні з Ринатом, ні без нього він не бажав. Звичайно, в такі моменти його завжди переслідувало відчуття, що він надто вже згущує фарби і дає волю фантазіям, але вважав це не зайвим. Сергій усвідомлював, що часто переносить в реальне життя психологію самбо: оцінюй суперника, прогнозуй його можливі дії, і тоді його чергова підніжка не виявиться для тебе несподіваною. А життя, як відомо, полюбляє ставити підніжки навіть таким мастодонтам, як Гайдукевич. То що вже говорити про нього самого?
Музика на каналі несподівано скінчилася і пішов блок новин, але Сергієві було ліньки підвестися і шукати новий канал: дуже вже зручно він зараз напівлежав і рухатись не хотілося.
Знову трусило Туреччину. Це вже був, напевно, четвертий чи п’ятий землетрус, і наслідки їх вражали. Щоразу гинули сотні чи навіть тисячі людей. А пару тижнів тому Грецію труснуло, щоправда, трохи легше. Ніби навмисно, на рубежі тисячоліть! Хто там казав, що кінець світу настане у двотисячному? Нострадамус? Та ну його до дідька, слухати оце все! Сергій вимкнув приймача і пробігся за будинок. Патрульних уже і слід простиг. Він пройшов уздовж будинку, вийшов на проїжджу частину і глянув уперед, аж до повороту на студмістечко — вільно. І покрокував до машини.
Дверцята машини Гайдукевича були відчинені, а сам він стояв поруч. Сергій загальмував автоматично, сховавшись у тіні виступаючої частини під’їзду. Його не побачили. І не дивно — якби поруч із Сергієм стояла така жінка, він, мабуть, також нічого б навколо не помічав. Елегантна чорна сукня з розрізом, на плечах світла шаль і розсипане по ній золотаве волосся. Вони говорили тихо, і Сергій нічого не чув, але зрозумів усе. Ну, звичайно, куди Юлії до неї братися! Від цієї ж просто-таки пашіло сексуальністю. Напевно, те, чим володіла Юлія, влаштовувало душу крутого мена, а от тіло…
Вона змерзла під шарфом і елегантно так знизала усією своєю фігурою.
— Ну, все, — почувся голос Гайдукевича. — Біжи, бо змерзнеш. Завтра...
Далі чулося нерозбірливо. Вона кивнула і, прощаючись, торкнула його за руку, а він прихилив до себе її голову і поцілував. Від цієї сцени можна було просто-таки розчулитися! Дверцята «ауді» м’яко зачинилися, і машина від’їхала з площадки. А дама процокотіла підборами за кілька кроків від Сергія і зникла у під’їзді. Роздивитися її обличчя навіть з ближчої відстані виявилося неможливо — на нього падала тінь. У пам’яті лишилася струнка постава та елегантний одяг. І вже перетинаючи на шляху до машини її слід, він потрапив у шлейф дорогих парфумів, що зависнув у повітрі, аж голова запаморочилась. Чорт забирай! Сергій прекрасно розумів, що і сам би не встояв, зустрінься на його шляху така жінка — либонь, не монах і не хворий. Та разом з тим він був певен, що не зміг би холоднокровно зраджувати, дурити іншу жінку, очі якої дивилися так щиро й довірливо. Шкодуючи, що випадково вліз у це, намагаючись позбутися неприємного осаду, Сергій вирулив на проїжджу частину і, добряче натиснувши на газ, погнав до студмістечка.
XI
Це був дорогий ресторан, і публіка його відвідувала відповідна. Крізь широке скло вхідних дверей чулася музика, долинав властивий таким закладам гомін. Перед входом на парковочній площадці стояли машини — переважно іномарки. Тут, біля дверей, і зупинився Григорій Жемондінов, збираючись з думками. Зрозуміло, він не належав до відвідувачів цього ресторану і навряд чи опинився б тут сьогодні, якби не ранковий дзвінок.