— Диявол, а не людина, — пробурмотів собі під ніс Ікс-3. — Зумів навіть цього уникнути. Та мене не обдуриш: саме тому він і підозрілий!
Агент ознайомився з відбитками пальців вищезгаданого, з особливими прикметами («невеличка плоскостопість») і стислою характеристикою («вкрай неосвічений, слабкі розумові здібності»).
— Нема сумніву, я натрапив на правильний слід, — мовив до себе агент Ікс-3. — Як нам пояснювали в поліцейському училищі, неосвіченість тільки сприяє злочинам.
Тим часом особа Гаетано Лойяконо вимальовувалася дедалі в підозріливішому світлі. Вечорами, замкнувши двері на всі засуви, Ікс-3 вивчав помітки в записнику і прослуховував магнітофонні записи власних телефонних розмов. Одначе вищезгаданий поводився бездоганно: жодного хибного кроку, жодного сумнівного вчинку.
— Бач, хитрюга, — казав собі агент Ікс-3, — та старого горобця на полові не зловиш. Тільки справжній злочинець може прикидатися таким чесним. Ясна річ: ти не був би таким надміру обережним, якби не замишляв щось лихе. Хто крав цукерки? Отож! Перший необережний крок — і ти в мене миттю опинишся за ґратами...
Прочитавши останнє поліцейське повідомлення, Ікс-3 аж здригнувся: в ньому спрацювало шосте чуття — внутрішній сигнал тривоги для кожного поліцая Свавільська.
Повідомлення, як і кожне, що починалося словами: «Цілком таємно», було вкрай стисле:
«Зухвале пограбування ювелірного магазину "Перлина". Сьогодні вночі, між 23. 30 і 01. 30, невідомий злочинець викрав коштовності на суму шість мільйонів. Відбитків пальців та інших слідів злочинця не виявлено».
Гарячково гортаючи свій записник, Ікс-3 раптом переможно зойкнув: шосте чуття не зрадило його. Під датою 3 березня записано:
«Сьогодні вищезгаданий Гаетано Лойяконо спинився перед вітриною ювелірного магазину "Перлина" і, розглядаючи виставлені коштовності, подумав: "Яка розкіш! Ось мені б такі! " Потім удавано байдуже пішов далі, насвистуючи».
Третього березня, всього лиш місяць тому, вищезгаданий був на місці злочину! А навіщо? Хай дідько мене забере, коли він не виношував план грабунку. Адже навіть зізнався подумки в своїх злочинних намірах: «Ось мені б такі!»
— Ні, невикритим йому недовго бути, цьому злодюзі! —вирішив Ікс-3. — Але не слід і поспішати: щоб нарешті запроторити його до в'язниці, потрібні докази. Передусім перевіримо, що робив Гаетано Лойяконо в ті години, коли сталася крадіжка.
Він перегорнув блокнот.
«Сьогодні ввечері вищезгаданий повернувся додому о 22. 20, випив склянку теплого молока і о 22. 30 ліг спати. Прокинувся о сьомій ранку...»
Агент Ікс-3 розгубився: якщо вищезгаданий спав, то обчистити ювелірний магазин не міг! Отже, всі підозри ішли прахом. Невже шосте чуття зрадило його?
— Ну й дурний же я! — схаменувся за хвилину агент. — Це ж його алібі! Та чи доведе він, що вночі справді не виходив з дому?
На жаль, цієї нещасливої ночі Ікс-3 залишив свого підопічного без догляду, бо сам проспав з 22. 30 до 07. 00.
— Не будемо квапитися, — заспокоював себе Ікс-3. — Це дуже спритний злочинець. Цікаво, чи має він свідків, які не тільки підтвердять його версію, але й заслуговують довір'я?
Ікс-3 знову звернувся до свого вірного записника, напружив пам'ять. Коли о 22. 20 Гаетано Лойяконо повернувся додому, воротарки вже не було. Як відомо, вищезгаданий жив сам. Отже, ніхто не може засвідчити, що, скориставшись непростимим недбальством агента Ікс-3, він не міг нишком вийти з будинку
1 вчинити крадіжку.
Таким чином, алібі не витримує критики. Підозра, як і раніше, падає на нього, більше того — вона зросла. Лишалося розставити тенета й загнати туди злочинця.
Ікс-3 напружив увагу, стежачи за кожним кроком, кожним словом, кожним порухом думки Гаетано Лойяконо. І дуже швидко виявив, що вищезгаданий надто часто повертається думкою до недавнього нічного пограбування «Перлини» та підозріло здригається при слові «магазин», немов злодій, спійманий на гарячому. Отже, сумління в нього нечисте!
Так, але де вкрадене? Агент Ікс-3 ретельно обшукав квартиру Гаетано Лойяконо, проте нічого не знайшов. Цікаво, де ж він сховав коштовності? Ні, що не кажи, а дурнем його не назвеш.
І все-таки той зробив промашку: з уваги Ікса-3 не випало, як одного разу вищезгаданий здаля позирав на знаменитий ювелірний магазин.
— Ось воно що! — зрадів доблесний агент. — Як учили нас у поліцейському училищі, злочинець завжди повертається на місце злочину. Тепер усе ясно! Лишаються дрібна формальність — допит. Сьогодні вночі цей тип у мене заспіває!