«Через непростиму легковажність, — написав, зокрема, він, — я ніколи не підозрював цих двох поліцаїв, але тепер мені все розуміло. Синьйоре Комісар, накажіть звільнити мене і негайно заарештувати Гаетано Лойяконо разом з обома його спільниками, які тримають мене у в'язниці. З повагою, агент Ікс-3».
Хоч як дивно, Комісар на цей лист навіть не відповів. Справа ускладнювалась, робилася дедалі підозрілішою. Пояснення могло бути тільки одне: змова значно ширша, ніж думалося раніше.
Ікс-3 знову взявся за перо. Цього разу він написав Квесторові, найвищому представникові влади в Свавільську:
«Ваше превосходительство, в "Підручнику зразкового поліцая" зазначено, що наш священний обов'язок — підозрювати всіх. Тому я не без підстав підозрюю, що злочинцям пощастило пролізти до поліції, причому не лише рядовими агентами. Мої підозри ґрунтуються на фактах. Після того, як я встановив, що такий собі Гаетано Лойяконо вчинив крадіжку в ювелірному магазині "Перлина", його спільники (а ними виявились — аж неймовірно! —двоє поліцейських агентів!) запроторили мене за ґрати, щоб врятувати таким чином вищезгаданого від арешту. Підозривши змову, я звернувся до синьйора Комісара, хоч, мушу визнати, вже тоді в глибині душі відчував непевну, але виправдану підозру щодо нього. І не помилився: тепер маю докази, що сам синьйор Комісар уплутаний у цю брудну справу. Він і не лише й далі тримає мене у в'язниці, а й не арештовує вищезгаданого Гаетано Лойяконо та обох його спільників-«агентів». Ваше превосходительство, накажіть розібратися й дайте мені відповідь. А то я подумаю, що в Свавільську всі, буквально всі — непевні особи. Звичайно, особисто Вас я не дозволю собі запідозрити ніколи. Відданий Вам агент Ікс-3».
Але й цього разу відповіді не було. Ікс-3 здригнувся від найжахливішої підозри, яку ніколи не наважувався висловити жоден агент у Свавільську: невже навіть сам Квестор? ..
Що ж сталося насправді? А ось що: Квестор, прочитавши листа, сказав:
— Ой, не подобається мені ця підозріла історія. Заарештувати всіх вищезгаданих!
АРХІТЕКТОРІЯ
Пам’ятник героям
Якщо ви спитаєте першого-ліпшого хлопчиська в Архітекторії, ким він буде, коли виросте, то той підніме вас на глум. Дивна ви людина! Звичайно ж, архітектором! У цьому місті кожна людина мріє будувати щось чудове, може, навіть подарувати своїм землякам таку величну споруду, як отой пам'ятник, що ним захоплюється все місто.
Цей пам'ятник на центральній площі оздоблений керамічними плитками, І на кожній плитці — така головна ідея споруди — портрет одного з героїв Архітекторії. А хто ж вони, ці герої? Воїни? Кавалери високих бойових орденів? Генерали? Аж ніяк. Досить прочитати написи під портретами: «Піппо Лалла муляр», «Доменіко Бонаккорсі, тесля», «Стефано Донді, архітектор», «Клара де Стефані, склярка», «Данте Різі, кранівник», «Аделаїде Нетті, інженер» і так далі. Герої Архітектори — люди, котрі збудували місто: муляри, архітектори, інженери, креслярі, теслі, бетонувальники, художники по інтер'єрах... Це вони, увічнені зараз у пам'ятнику герої-будівничі, перетворили кожну споруду в місті на справжній шедевр. Житлові й громадські будинки, мости, заводські та фабричні корпуси, монументи, навіть собачі халабуди та клітки в зоопарку стали коштовними перлинами архітектури.
В Архітекторії модне тільки те, що прекрасне, хай йому дві або й три тисячі років. Тому тут можна помилуватися зразками всіх стилів, бо є в місті архітектура і Стародавнього Єгипту, і Стародавньої Греції, і готика, і Відродження, і барокко... Тут можна побачити все прекрасне, що створила людина, і різноманітність архітектури не сприймається як несмак, бо прекрасне + прекрасне завжди = прекрасному.
Коли довкола бачиш тільки красиве, то ця краса чарує серце, тож не дивно, що жителі Архітекторії відзначаються витонченим і вимогливим смаком. Їх з дитячих літ учать розуміти й відчувати красу. В школі, де в ультрасучасних класах дуже зручні парти, вони вивчають шедеври мистецтв і самі вчаться створювати проекти стадіонів, палаців, монументів, а влітку, на канікулах, закріплюють пройдене, споруджують на березі моря фортеці з піску, — такі красиві, що деякі з них навіть охороняються як пам'ятки архітектури.
Мій найкращий репортаж та його наслідки