Річард кивнув, поринувши в спогади.
— Вона завжди намагалася довести мені, що шими і справді пошкодили магію. Навіть відправивши їх назад в Підземний світ, я це ушкодження не зупинив. Часом я сумнівався в її словах, а тепер знаю, що вона була права.
Він вказав на точку в переплетінні ліній, що огортали Ніккі. Жахливу точку, де зосередилися її біль, її страждання, її смерть.
— Ось він, доказ. Це не шими, це — ушкодження, завдане їх присутністю. Ушкодження магічне. І воно поширилося в нашому світі, торкнувшись кожного заклинання. У тому числі і заклинання Вогняного Ланцюга, яке вб'є Ніккі, якщо ми не витягнемо її звідти.
Здавалося, в кімнаті стає все темніше. Ніккі ледве могла бачити через пелену болю. Але ті зловісні очі, що стежили за Річардом, вона все ж бачила. Там, у тіні. Пильні. Чекаючі. Ніхто не знав, і вона, Ніккі, теж не знала, що це було. Що ховалося там, в просторі між двома світами.
Річард може так ніколи і не дізнатися, що вразить його. А Ніккі ніяк не може попередити його. Вона відчула, як ще одна сльоза скотилася по обличчю.
Річард помітив краплю, що впала з її підборіддя, і нахилився ближче. Обережно, але впевнено, він провів пальцем, щоб визначити основні лінії, на яких трималася вся структура. На серці всієї структури.
— Повинен бути спосіб, — наполегливо повторив він.
Енн озирнулася, але промовчала. Натан дивився з кам'яним обличчям. Зедд підтягнув вище рукави, відкриваючи худі руки.
— Річард, неможливо перервати перевірку, коли контрольна мережа введена в дію. Принаймні, така, як ця.
— Ну, вже ні, — роздратовано сказав Річард. — Подивися ось сюди. Бачиш? Потрібно розірвати мережу в цьому місці.
— О духи! Річард, навіть не думай! Заклинання само захищає себе. Ця мережа складається, як з Магії Збитку, так і Магії Приросту. Вона укрита щитами, створеними з обох магій.
Річард уважно подивився на почервоніле обличчя діда і повернувся до споглядання лабіринту світлих зелених ліній. Він пильно вдивився в Ніккі і обережно простягнув руку між перехрестям ліній, щоб доторкнутися до чорної сукні Ніккі.
— Я не дозволю цьому погубити тебе, — шепнув він їй.
За все своє життя вона не чула більш ласкавих слів. Нехай навіть і знала, що він сам не усвідомлює, наскільки нездійсненна його обіцянка.
Коли палець торкнувся її сукні, форма заклинання з двомірної перетворилася в тривимірну, нагадуючи при цьому більше колючий чагарник, ніж магічне зображення. Ніккі здалося, що хтось повернув ніж в її нутрощах. Вона з усіх сил намагалася не втратити свідомості. І зосередилася на палаючому погляді, що стежив з тіні.
Вона повинна знайти спосіб попередити Річарда.
Його рука зупинилась, потім обережно відсунулася. Зображення знову стало двомірним. Будь вона в змозі дихати, Ніккі зітхнула б з полегшенням.
— Ви бачили? — Запитав Річард.
Зедд кивнув.
— Зрозуміло.
Через плече Річард озирнувся на діда.
— Є припущення, що це було?
— Ніяких.
— Ось саме. Воно повинно було залишатися інертним. Однак біологічна складова забруднює його і змінює саму основу і форму заклинання.
На обличчі Зедда ясно читалася напруга, коли він обмірковував почуте.
— Це схоже на правду. Що б не відбувалося, це впливає на дію заклинання, змінюючи його.
Річард кивнув.
— Гірше того, це — випадкова змінна. Порушення магії, викликане присутністю в нашому світі шимів, живе. Воно росте і розвивається. Можливо, цей вплив різний і залежить від виду магії. Але, без сумніву, це заклинання продовжує змінюватися.
— Схоже, немає ніякого способу передбачити, як саме воно зміниться. Але, мені здається, воно стане ще небезпечнішим. Ніби нам мало самого заклинання Вогняного Ланцюга, щоб все ставало гірше і гірше. Цілком можливо, у нас можуть з'явитися проблеми і крім втрати пам'яті, пов'язаної зі зникненням Келен.
— Що змушує тебе так думати? — Запитав Зедд.
— Подивіться, скільки спогадів з втрачених вами має тільки непряме відношення до Келен. Можливо, у втраті спогадів і виражається пошкодження магії, стосовно до людей, пов'язаних ефектом заклинання Вогняного Ланцюга. Немов присутності в світі запущеного заклинання Вогняного Ланцюга було недостатньо для смертельної загрози всьому живому. Тепер же масштаби катастрофи перевершують те, що може представити сама хвора уява.
Енн просто переповнювала лють.
— Де ти набрався подібної нісенітниці?
Зедд спрямував на неї похмурий погляд.
— Помовч.
— Я вже говорив, що розумію мову символів. Так от, цей — порушений.