Спочатку це здавалося божевільною ідеєю, нереальним планом. Але нічого не буде дивного в тому, якщо це буде звершено мільйонами солдатів, у яких не було ніяких інших спонукань, крім як задовольнити свого імператора, якого нічого не турбувало, тільки їх добробут. Вночі теж горіло світло, іноді вогонь смолоскипів висвітлював довгу повзучу колону солдатів, коли ті несли ємності, заповнені землею і камінням до краю постійно зростаючого схилу. Інші солдати рили землю і робили великі насипи для подальшого перенесення. Великі камені розбивалися на дрібніші, щоб схил був більш стійкими. Ще інші солдати просто трамбували свіжовивалений грунт.
Практично всі солдати в таборі були зайняті в цьому підприємстві. Хоча задача була страхітливою за обсягом, дії, повторювані такою масою солдатів, були безперервними. Непомітний спочатку, штучний пагорб продовжував рости. Звичайно, чим вищим він ставав, тим повільніше ріс, оскільки на це було потрібно відповідно більшу кількість матеріалу.
Келен подумала, як це характерно для цих солдатів — будувати напад з бруду на прекрасну споруду з мармуру. Це личило філософії Ордена — повалити в бруд найпрекрасніші творіння людини.
Келен не могла уявити скільки потрібно часу, щоб закінчити такий проект, але Джеган не мав ніякого наміру відмовитися від свого плану, поки він не доб'ється наміченого. Перемога близько, про це він часто нагадував своїм офіцерам, і він вимагав повної відданості і жертовності від кожного в їх благородній меті. Він був непримиренний у своєму намірі повалити останній оплот опору Д'хари.
Стоячи на краю резиденції імператора і спостерігаючи за будівництвом, Келен помітила, як під'їхав верхи посильний. На півдні вона побачила довге перо пилу, підняте піходячим обозом постачання. Вона зазначила, що кілька годин знадобилося лише на те, щоб вони дісталися ближче, і тільки тепер перші фургони починали в'їжджати в табір.
Джегана не було, тому він не бачив, що обоз постачання, нарешті, прибув. Армія, настільки велика, як ця, постійно потребувала постачання всім, але головним залишалося продовольство. На рівнинах Азеріта не було місць, звідки армія могла б здобути їжу; не було ніяких ферм, ніяких посівів, ніякої худоби. Вимагалося постійне поповнення запасів із Старого Світу, щоб підтримувати армію і зводити імператорський п'єдестал в небо.
Спішившись, посильний застиг в терплячому очікуванні. Нарешті Джеган подав сигнал декільком офіцерам перепровадити прибулу людину до нього. Людина вклонилася.
— Ваше Превосходительство, я прибув із запасами, які послали хороші люди з нашої батьківщини. Багато тих, що принесли пожертви, хочуть простежити, щоб наші відважні війська були забезпечені всім необхідним, щоб вони змогли перемогти ворога.
— Ми будемо використовувати запаси, ніяких сумнівів в цьому. Всі солдати наполегливо трудяться і мені потрібно підтримувати їх силу.
— Наші обози також доставили кілька команд Джа-Ла, які бажають приєднатися до турніру в надії в один прекрасний день отримати шанс провести гру з прославленою командою Його Високоповажності.
— Що це за команди? — Запитав Джеган неуважно, так як він переглядав донесення, вручене йому посильним.
— Здебільшого це команди, що складаються з наших солдатів з різних частин. Одна з команд належить командувачу нашого обозу постачання. Щоб поповнити команду своїми власними гравцями, він зібрав чоловіків з півночі Нового Світу під час нашої поїздки. Він думає, що, з такими чоловіками з Нового Світу в його команді, він зможе забезпечити справжнє видовище для задоволення Його Високоповажності.
Джеган кивнув, продовжуючи читати донесення.
— Це змусить цих відступників бути поступливішими, щоб осмислити наш шлях. Джа-Ла — хороший спосіб внести в інші народи нашу культуру і звичаї. Це змусить прості уми відмовитися від бажання безплідного існування в їх безглуздому житті, яке всі ми викорінюємо.
Людина вклонився.
— Так, Ваше Превосходительство.
Джеган, нарешті, закінчив читання і підняв погляд.
— До мене дійшли чутки. Чи правда, що ця команда така хороша насправді, як я про неї чув?
— Вони, виглядають грізно, Ваше Превосходительство. Вони перемагали, в той час як ніхто і не думав, що вони взагалі зможуть битися. Спочатку думали, що це було простою удачею. Тепер же ні в кого не залишилося думки, що це була удача. У них є ключовий гравець, який, як кажуть, є найкращим з усіх коли-небудь бачених.