Выбрать главу

А потім — він побачив її.

— Келен!

Вона обернулася на його голос, не розуміючи, звідки він пролунав; Річард схопився за прути щосили так, що вони мало не зігнулися. Незважаючи на те, що вона не була далеко, він зрозумів, що вона, ймовірно, не може почути його у всьому цьому шумі. Всі солдати навколо вітали парад прибуваючих команд.

Її довге волосся розсипалися по її плащу. Річард подумав, що його серце розірветься, — так сильно воно билося в його грудях.

— Келен!

Вона ще більше повернулась у його бік.

Їх очі зустрілися. Він дивився прямо в її зелені очі.

Коли Джеган почав обертатися, вона тут же відвернулася, дивлячись туди, куди й він. Він повернувся разом з нею. А потім вона пішла, сховавшись позаду солдатів, фургонів, коней, і наметів, що розчинялися вдалині.

Річард сповз по стіні, задихаючись.

Джонрок сів біля нього.

— Рубен — щось не так? Ти виглядаєш так, ніби побачив примару, що гуляє серед усіх тих солдатів.

Річард зміг тільки з болем поглянути на нього, його очі розширилися від того, що він задихався.

— Це була моя дружина.

У Джонрока вивільнився безрозсудний сміх.

— Ти маєш на увазі, що бачив жінку, яку ти захочеш, коли ми переможемо? Коммандер говорить, що, якщо ми поб'ємо команду імператора, ми зможемо добратися до того, щоб робити подібний вибір. Ти бачив ту, яку ти хочеш?

— Це була вона…

— Рубен, ти схожий на людину, яка тільки що закохалася.

Річард зрозумів, що його посмішка, ймовірно, зможе розірвати його обличчя.

— Це була вона. Жива. Джонрок, мені шкода, що ти не можеш бачити її. Вона жива. Вона виглядає точно так само. Добрі духи, це була Келен. Це була вона.

— Я думаю, що ти б краще притримав своє дихання, Рубен, або ти ризикуєш втратити свідомість перш, ніж ми отримаємо шанс зламати деякі голови.

— Ми будемо грати з командою імператора, Джонрок.

— Нам доведеться виграти багато ігор для початку, щоб мати такий шанс.

Річард ледь чув його. Він тріумфально сміявся, будучи нездатним зупинити себе.

— Це була вона. Вона жива. — Річард перекинув свої руки навколо Джонрока, сильно обнявши його. — Вона жива!

— Як скажеш, Рубен.

* * *

Келен обережно стежила за диханням, пробуючи змусити своє гупаюче серце сповільнитися. Вона не могла зрозуміти, чому вона була настільки вражена. Вона не знала тієї людини в клітці. Вона тільки мигцем побачила його обличчя, поки фургон котився повз, але з якихось причин це пробрало її до самої душі.

Коли вдруге людина викрикнув її ім'я, Джеган відреагував так, ніби подумав, що почув дещо. Келен встигла обернутися назад так, щоб він нічого не запідозрив. Вона не розуміла, чому це здавалося їй таким відчайдушно важливим. Це було б невірно. І вона дійсно знала, чому. Людина сиділа в клітці. Якщо він знав її, Джеган, можливо, захотів би побачити його, а потім би напевно убив.

Але це було ще не все. Той чоловік знав її. Мабуть, він був пов'язаний з нею в минулому. Минулому, яке вона хотіла забути. Але коли вона подивилася в його сірі очі, все змінилося в один удар її серця. Її рішення заціпеніти провалилося. Більше вона не хотіла, щоб її минуле було поховане. Їй раптом захотілося дізнатися все.

Погляд цих очей був настільки глибоко потужним — настільки заповнений чимось важливим, чимось життєвим — наскільки могло бути важливе її власне життя. Спіймавши погляд його сірих очей, Келен зрозуміла, що вона зобов'язана дізнатися, ким вона була. Незважаючи на наслідки, незважаючи на ціну, їй потрібно дізнатися правду. Вона повинна повернути своє життя собі. Правда — єдиний шлях.

Загрози Джегана з приводу того, що він зробить з нею, могли б бути цілком реальними наслідками, але вона раптово зрозуміла, що реальна небезпека полягала в тому, що він залякував її, щоб вона зреклася життя, бажань, свого існування… щоб вона перейшла під його контроль. Своїми погрозами того, що він зробить з нею, як тільки вона знову дізнається, ким вона була, він намагався розпорядитися її життям, поневолити її. Якби вона погодилася з його бажанням, то це сталося б тільки тому, що вона інстинктивно вже здалася.

Вона не могла дозволити собі так мислити. Її життя означало щось більше ніж це. Вона може бути його полоненою, але вона не була його рабинею. Раб — це стан розуму. Вона не була рабом. Вона не здасть йому свою волю. Вона поверне своє життя назад. Її життя належить тільки їй, і вона поверне його собі. Нічого Джеган не зможе зробити, нічим він не зможе загрожувати їй, щоб це відняти в неї.

Келен відчула сповзаючу сльозу радості вниз по її щоці. Той чоловік, якого вона навіть не пам'ятала, тільки що подарував їй волю повернути своє життя, розпалив вогонь пристрасті, щоб жити. Вона відчула себе, як ніби вперше реально вдихнула повітря, з тих пір, як вона втратила свою пам'ять. У неї залишилося тільки одне бажання — подякувати йому.