Ніккі пройшла через величезний зал Народного Палацу, замикаючи групу з Кари, Натана, і натовпу охоронців. Кожен раз, коли хтось називав Натана «лордом Ралом», її нерви натягалися мов струна. Вона знала, що це було необхідно, але в її серці єдиним лордом Ралом був Річард.
Вона б усе віддала, щоб побачити його сірі очі знову. Перебуваючи в палаці, у неї складалося враження, що вона майже могла відчути його присутність у всьому оточуючому її. Вона передбачала, що у всій будові Палацу була магія. Палац був побудований у формі заклинання для лорда Рала. Річард був лордом Ралом. По крайній мірі, в її думках.
Справедливості ради, вона знала, що були й інші — Кара, наприклад — хто відчував те ж саме. Коли вона залишалася наодинці з Карою, а це бувало часто, обидві вони, здавалося, розуміли одна одну без слів. Обидві поділяли однакову біль і тугу. Обидві хотіли повернути Річарда.
Кара вийшла вперед, очолюючи хід процесії крізь мережу маленьких службових приміщень до залізних сходів, ведучих вгору до темного тунелю. Діставшись до вершини, вона одним рухом відчинила двері. Вони були вітально зустрінуті люмінесцентним освітленням, коли вийшли на оглядову веранду. Відчуття, коли стоїш на самому краю зовнішньої стіни, на краю плато, були такі, немов стоїш на краю світу.
Нижче, біля основи плато, поширившись до самого горизонту подібно чорній інфекції, стояла армія Імперського Ордена.
— Тепер бачиш, що я мав на увазі? — Сказав Натан, підійшовши до неї, і показав на будівництво вдалині. Спочатку було важко помітити, але потім вона розгледіла.
— Ви маєте рацію, — сказала вона. — Це дійсно схоже на будівництво схилу. Ви думаєте, що вони зможуть насправді добудувати схил досюди?
Натан пильно подивився в той бік, витративши хвилину на вивчення.
— Я не знаю, але повинен сказати, що, якщо Джеган вплутався у всю цю неприємну затію, то тільки з одним настроєм — добитися цього.
— Якщо вони добудують досюда схил такої ширини, — сказала Кара, — то ми в біді.
— Більше того — мерці, — додав Натан.
Ніккі досліджувала, що споруджували солдати Ордена і відстань до місця робіт.
— Натан, Ви — Рал. Це місце підсилює вашу силу. Ви більш ніж в стані наслати якусь магічну вогненну кулю туди і цим ударом рознести все на шматки.
— У мене теж була така думка, — сказав він. — Але підозрюю, що вони за допомогою Сестер встановили там щити, щоб запобігти будь-яким подібним атакам з нашої сторони. Тому я поки не дослідив їх обороноздатність і ще нічого не робив. Я хочу вичекати, дати їм можливість перебувати в спокої трохи довше, щоб змусити їх відчути самозадоволення. Потім, коли вони ще трохи добудують і будуть ближче, тоді я, нарешті, завдам по ним удар і мої шанси на успіх будуть трохи кращими, щоб нанести деякі справжні пошкодження. Якщо мені вдасться зруйнувати це зараз, вони дуже постараються більше не програвати. Краще почекати, поки вони не вкладуть у це набагато більше часу і зусиль.
Ніккі насупилася на високого пророка.
— Натан, Ви дуже хитрий чоловік.
Він посміхнувся посмішкою Рала.
— Я волію, щоб про мене думали, як про винахідливого чоловіка. Ніккі повернулась до вивчення табору за межами ділянки будівництва. Правда він знаходився дуже далеко, і буде потрібно маса часу, щоб отримати оцінку їх здібностям реагувати на напад. Ніккі провела достатньо часу з армією Джегана і багато знала про способи їх мислення. Вона знала всі круги обороноздатності, яку офіцери Джегана і люди з Даром створять навколо армії. І деякі з людей, наділених Даром, були Сестрами Тьми.
— Подивіться на це, — сказала вона показуючи. — Це схоже на прибуття обозу постачання.
Натан кивнув.
— Дуже скоро настане зима. Схоже, для армії, яка не рухається нікуди, буде потрібно більший обсяг запасів, щоб підтримувати всіх тих солдатів взимку ситими.
Ніккі, осмислюючи, що можна було б зробити, нарешті вирішила, що з того місця де вони стояли, видно дуже небагато.
— Між іншим, добре, що Річард відправив нашу армію в Старий Світ, щоб нападати на їх обози постачання. Будемо сподіватися, що така тактика виявиться ефективною і воїни зможуть впоратися із завданням. Якщо всі ці солдати помруть з голоду, то це вирішить нашу проблему. Тим часом, я займуся роздумами з приводу того, що ми в змозі зробити, щоб допомогти їм померти.