--- Ваше? --- спитав він, у жінок.
--- Не потрібні, вони, нам. --- відповіла Васса.
--- Даремно, ви, так. В подорожі, все знадобиться. Візьми.
Мілена взяла перла, і сховала до кишені. «Можливо старий, і правий.» --- подумала вона. Жінки повели старого, до табору, коза вже була спечена, чоловіки , хоч і захлиналися, з голоду, слиною, та все ж чикали на повернення , представників слабкої статі. Вони не сподівалися, крім жінок, побачити ще когось. Поява чаклуна, дуже здивувала їх, вони навіть забули привітатися у відповідь.
Першим, прийшов до тями Карол:
--Я вас знаю! Я бачив вас у лісі, коли перевіряв зброю, що мені подарував батько. — і не чикаючи, що скаже на те старий, обернувся до Мозуса. — Пам’ятаєш? Я розповідав.
-- Так. Це саме я. – погодився, старий. —А ще, я той самий торговець, який подарував твоєму батькові, ту зброю. Великий Орнагул, приставив мене, оберігати тебе і допомагати, якщо в цьому виникне потреба.
Карол дивився на старого захоплюючим поглядом. Та захват раптово зник, коли він почув, запитання Мозуса.
--То ,ви знали все про шорхів, про наші поневіряння і нічого не робили? Ви ж, могутні, як ви могли допустити, що загинуло стільки людей? Безневинних людей.
Старий, вислухав звинувачення ватажка, з непорушним виразом обличчя, а потім відповів:
-- Ми, чаклуни білої магії, а біла магія не допускає вбивства, нехай навіть це буде, найжахливіша істота в світі. Таму ми і не можемо зупинити шорхів, це повинні зробити ви, але про це, ви дізнаєтесь у замку, куди ми зараз і відправимося.
Старий підняв в гору руки і почав промовляти якесь заклинання.
-- Стрівайте, стрівайте, а як же коза? Ми що покинемо її, навіть не скуштувавши?— закричав, Шутім.
-- Кому, що. А ,коротунові, аби наїстися!— висказався, Теймур.
Фалонду, прийшлося починати все спочатку. Шутім, тепер, тримав печеню в руках. Перед очима мандрівників все замерехтіло і попливло, а коли спинилося, то вони разом з чаклуном опинилися, в напівтемному, але затишному приміщенні, здається бібліотеці, бо навколо стояли стелажі з книгами. Із за вікон долинав шум прибою і крики чайок.
9
-- Гості вже прибули. — повідомив, Орнагула, один з його учнів.
Маг поволі підвівся зі свого крісла, і рушив до бібліотеки. Слідом за ним ішло вісім по жилих чоловіків, отакою процесією вони і зайшли до кімнати, де на них чекали друзі.
-- Я радий, що ви всі, благополучно дісталися , до нашого замку. Ми знаємо ціль вашого візиту і як можна ретельніше, підготувалися до нього. Весь наш світ охопило велике лихо і лише ви в змозі його здолати. Та перш , ніж я розкажу вам, як це зробити, ще раз добре поміркуйте, чи готові ви на важкі випробування, за ради порятунку, інших людей?
-- Ці , інші, наші рідні і друзі. — відповів на запитання, Орнагула, Крістур. —і якби ми були не готові, то взагалі не пішли б у цю подорож.
-- Так, я це розумію, але ваші поневіряння, ще не скінчилися, можливо буде ще гірше. Тому , я і питаю.
-- Ще гірше?— витріщив очі, Шутім.
-- Ти хочеш відмовитись?— замість відповіді, спитав старий чаклун.
-- Ні. Я просто спитав. — винувато потупився коротун.
-- Значить , всі готові. Тоді давайте присядемо. — чаклун показав рукою на стільці навколо довгого столу, що стояв в цій же кімнаті, а коли всі повсідалися, продовжив.-- Слухайте мене, уважно. Створінь темряви, шорхів , зараз вже неможливо подолати, вони розповзлися по всьому нашому світі. Це, справа Мари і її помічників. Таким чином, вона намагається захопити наш світ.
-- То що ж , нам робити?— друзі, схвильовано, перезирнулися між собою.
Орнакул трохи зачекав, поки вони заспокояться і продовжив:
-- Ви знаєте, як підземляни прийшли на велику землю. Єдиний спосіб, їх зупинити, це зруйнувати перешийок що з’єднує Стеркію з великою землею , але не тепер а в минулому, до того, як шорхи його перейшли.
Мандрівники, здивовано дивилися на Орнакула, та він не звернув на ці погляди, ніякої уваги і продовжував пояснювати:
-- Існує закляття, що здатне перенести вас, в той самий час, що нам потрібно. Та для його виконання, потрібні деякі складові, яких не знайти в нашому світі. В нас було трохи такого зілля, але ми його використали. І перш, ніж подорожувати в часі, вам доведеться відправитися в мандрівку по інших планетах Алагіра. Я склав список, потрібних інгредієнтів.
-- А це, дуже небезпечно?— спитала схвильовано, Мілена.
-- Я гадаю, що жінкам краще з нами не йти!— перебив її Крістур.
-- Підуть всі, хто прийшов у наш замок. — мовив Орнагул. — Якщо доля привела вас сюди, то значить ви потрібні одне одному. Мандрівки в інші світи, думаю, не страшніші, ніж подорож по заповненій шорхами землі. Якщо ви триматиметесь разом і допомагатимете одне одному, у вас все вийде. Перша планета, куди вам треба відправитись, Сулерія. На ній, потрібно знайти хутро червоної ящірки. Допоможе вам у цьому, мій старий друг і чарівник Крахун, я з ним вже зв’язувався , він чекатиме на домовленому місці, а потім допоможе , помандрувати далі.
-- Хіба Сулерія, не єдиний світ, що нам потрібен?— захвилювався Карол.
-- Гадаю, що засмучу вас, якщо скажу, що ні. Потрібні будуть ще Місячний Камінь, Камінь Сонця, крило морфінна і око дракона-слактора з планети-океану Акварії. — перерахував усі інгредієнти Орнагул.
-- Скажіть , а в Акварії лише сама вода, навкруги? Я ж не вмію плавати. — за панікував Шутім.
-- Не хвилюйся, може ти ще туди і не дійдеш. — зло пожартував над ним , Теймур.
Чаклун з докорам подивився на балакунів, що перервали йог пояснення, ті вибачились і замовкли.
-- А вже там, чарівник Валером, допоможе створити з усіх цих складових зілля, промовить заклинання, яке я дам вам із собою і відправить вас назад до нашого світу у потрібний час.
-- А крило морфінна і ці камені, теж знаходяться в Акварії?— спитав Мозус.
-- Ні. Камінь Сонця, знаходиться в головному храмі Норка , на Стеркії, у вас буде трохи часу, щоб знайти його, коли ви, повернетесь у минуле. Крило морфінна , найдете на планеті, з назвою, Містерія.
-- Ви забули сказати по Місячний камінь. — нагадала Мілена.
-- Де знаходиться, ця складова , ми і самі не змогли з’ясувати, та сподіваємося, що ви самі по це дізнаєтесь.
-- І скільки днів на все це нам знадобиться?— спитав Мозус.
-- А чи не все одно, якщо ми повернемося в минуле?— здвигнув плечима Крістур.
-- Твоя правда. — погодився ватажок. Потім звернувся до Орнагула. —І коли нам, в дорогу?
-- Спочатку відпочиньте, відіспіться, а завтра в ранці, вирушите. Тільки зараз, нам, треба з'ясувати ще одну річ. Прошу всіх пройти зі мною. Старий підвівся і рушив в глиб кімнати, там на високій підставці, лежала прозора сфера.
-- Що це?— спитав Карол.
-- Це ключ від дверей у інші світи, але користуватися їм зможе тільки обраний.
Зараз ви по черзі будите підходити і торкатися його, він покаже, хто саме нам потрібен.
Чаклун злукавив, він добре знав хто той обраний, та хотів показати це мандрівникам, щоб вони не сумнівалися в тому. Першим підійшов Мозус.
-- Поклади руку на шар і уяви, що віддаєш йому, всю свою силу і енергію. Чоловік зробив все так як наказав старий. Шар почав з середини світитися, наче хтось запалив в ньому невеликий вогник, він палахкотів і вигравав різнокольоровими барвами.
-- В тобі достатньо сили, щоб бути гарним воїном і сильною духом людиною, але не достатньо щоб відкрити прохід. – пояснив побачене Орнагул. — Хто наступний?
Наступним був Крістур. Він зробив все як і Мозус, сфера, під його рукою, не запалала яскравіше ніж у ватажка. Він розчаровано відступив пропускаючи в перед Плато.
-- Нехай підійде Карол. — попрохав чарівник.
-- Але ж він ще зовсім дитина. — не хотів уступати своєї черги, болотник.
-- Не має значення. — наполіг на своєму Орнагул.
Карол не сміливо простяг руку, кінцівка тремтіла, він ще не встиг її опустити на сферу, як вона почала яскраво світитися. Він одсмикнув руку назад.
-- Не бійся, продовжуй, ти не обпечешся. Це холодне світло. — підбадьорив , хлопця, старий чаклун.