Мілена злякано зиркнула на нього і притулилась до Карола.
--- Не бійся, його, кохана. Він лише зовні такий страшний. У капітана, добра душа і щире серце. --- промовив чарівник, дивлячись просто в очі морському вовку.
--- Дякую на доброму слові. --- посміхнувся той, і взявши Мілену за руку, обережно поцілував у пальчики.
Нарешті страсті трішки вляглись і чарівник, звертаючись до мандрівників, мовив.
--- Дозвольте, друзі мої, познайомити вас з господинею цього острова. Це Богиня Краси Аммана.--- представив, красиву, владну жінку, Карол.
Мандрівники, всі як один, схилили перед Богинею голови. Віддаючи її, свою пошану.
--- Дивлюсь я на вас, і розумію, що ніхто інший не здатен врятувати наш світ, якщо цього не зможете ви, сильні, дружні і щирі в своїх почуттях, люди. Я хочу вам допомогти. --- промовила Аммана.
--- Будь яку допомогу, ми приймемо з вдячністю. --- відповів на її слова, Карол.
--- Ви знайдете скіпетра, я в цьому не сумніваюсь! Та без « Першоджерела», він вам не допоможе.
--- Що таке «Першоджерело»?
--- Це рукопис з кількома, дуже важливими заклинаннями. Ці заклинання здатні збільшувати та зменшувати світи. З’єднувати кілька світів в один. Або відкривати між ними проходи. Скіпетр лише підсилює їх.
--- Я, коли ми мандрували в пошуках інгредієнтів до зілля часу, я вже чув про щось подібне. Найм, старий морфін, казав що цариця Ная, має книгу, з допомогою якої хотіла збільшити свої володіння, та натомість, стала примарою, як і всі її піддані.
--- Так. Ти, чарівнику, вірно мислиш. Саме про цю книгу, я тобі і розповідаю. Ная не мала скіпетра тому і зазнала поразки. Я, своєю владою, легко перенесу тебе в Містерію, аби було на те, твоє бажання.
--- А як же, Бахтар? Чи не здобуде він скіпетра раніше за нас?--- розхвилювався Карол.
--- Ти чарівник, і був в Печері мудрості, до якої тобі показав шлях сам Вартохар, то порозмисли. --- мило всміхаючись мовила Богиня Краси.
Карол замислився. Всі уважно за ним спостерігали, і чикали на його рішення.
--- Шлях до скіпетра далекий і не легкий. Малий чаклун ще довго мандруватиме. Якщо навіть і прийде першим, то скіпетра взяти не зможе. --- в голос розмірковував чарівник. --- В нас вдосталь часу щоб завітати до Містерії і провідати старих знайомих.
--- Так! Я знав, що ти вирішиш, саме так! --- аж підстрибнув Теймур.
--- Ти, я бачу, любиш мандрувати. --- спостерігаючи за ним, сказав Пек.
--- Мало хто, мене, може зрозуміти. Я завжди мріяв про мандрівки. Немає значення як. Чи морем, чи суходолом, чи між світами. --- наче видихнув з себе свою мрію вугляр.
--- Я бачив як тебе захоплювали мої підрахунки напрямку.
--- Справді? Я прийшов до Карола, в замок Орнагула, для того, щоб він познайомив мене з місцевим мореплавцем, а я б став його учнем. Та події склались по іншому. ---- трохи сумно сказав Теймур, та одразу схаменувся.--- Я ні про що не жалкую. Я радий, що знаходжусь поряд з другом, і допомагаю йому!
--- Нічого, коли ці пригоди скінчаться, я сам стану твоїм вчителем. Мені подобаються молоді люди, які знають чого хочуть від життя.
--- Не жартуєш?
Щастю Теймура не було меж. Та слова Плато привели його до тями.
--- Ми, тут, обговорюємо щось зовсім інше. Я радий за тебе Теймуре, що ти знайшов собі вчителя з мореплавства, та нас чекає зовсім інша мандрівка.
--- Вибачте друзі, я захопився. --- зніяковів вугляр.
--- От і добре, тепер ми зможемо далі вести обговорення. --- наче поставив крапку у невеличкому відступленні Плато.
--- Якщо не заперечуєте, то в цю подорож, і я піду разом з вами. --- почувся тихий, приємний голос.
--- Вибач Пєрло, я не встиг тебе познайомити зі своїми друзями. --- винувато посміхнувся Карол.
Потім звертаючись до друзів сказав:
--- Познайомтесь, це мешканка Планети Білих Троянд. Вона крілокс.
--- Це ж як?--- поставив питання, що виникло в головах у всіх мандрівників, Капер.
Нічого не кажучи, Пєрла скинула свій балахон. Спочатку запанувала мертва тиша. Потім почулися вигуки захоплення і подиву.
--- Вона ж, синій птах!
--- Неймовірна краса!—
--- Я обіцяв Пєрлі допомогти знайти своє плем’я. Гадаю Хета не буде проти?
Карол глянув на ватажка острів’янок. Жінка стояла осторонь, і уважно спостерігала за всім що відбувається. Почувши звернення до неї Карола, вона гордовито підняла голову, і повільно наче видавлюючи з себе кожне слово, сказала.
--- Я не буду проти, якщо ми в цю подорож підемо разом. Я не бажаю розлучатися з Пєрлою. Вона мій талісман удачі.
Пек незадоволено крекнув.
--- Ти проти, капітане? --- звертаючись вже до нього, спитала Хета.
--- В нас на борту «Зірки трьох морів», вже чикає одна дамочка. Така ж уперта, як і ви. Тепер з острова приведемо ще трьох. А якщо якесь лихо, нам доведеться відповідати за вас і захищати. Ніколи і справами займатися.
--- Не хвилюйся моряче. За себе я сама можу постояти, а вразі потреби і тебе захищу.
Капітан хмикнув, та сперечатись більше не став, зрозумів, нема сенсу.
--- Ти залишаєш нас, жрице? --- спитала одна з воїнів. --- Що ж, ми, без тебе робитимемо?
--- Виберете собі нового ватажка і жрицю. А для мене прийшов час змінити свою долю. Я цього шансу не впущу.
--- Це правильне рішення, дитино моя. --- похвалила Хету, Аммана, потім звернулась і до інших.--- Готуйтесь до мандрівки, завтра в ранці я відкрию вам прохід до Містерії.
-- А як ті нещасні, що залишились в храмі? --- спитав Карол .
--- Не хвилюйся я подбаю про них. --- запевнила Богиня Краси. --- Та звільняти всіх зараз було б не розумно. Між ними багато неприємних типів. Ти вже мені повір.
--- Я вірю. --- посміхнувся чарівник.
Ніч видалась теплою і тихою. На березі палало багаття, навколо нього сиділи мандрівники і їхні нові друзі. На вертелах смажилось дві дикі кози, по бокалах розливалось солодке вино. Мандрівники вже зібрались у подорож зібравши все необхідне. Вони знали що на них може чикати в Містерії і добре підготувалися. Тепер вони відпочивали. Та все ж нервова напруга не спадала, тому спати нікому не хотілось. Тиха бесіда пливла по колу. Кожен намагався розповісти про своє наболіле. Згадували рідних, що залишились далеко. Згадували пригоди, що трапились з ними в цій мандрівці. Мілена сиділа поруч з Каролом і міцно тримала його за руку, наче боялась що хтось знову захоче їх розлучити. Біля неї з іншого боку, сиділа Тума. Спочатку, коли дівчата зустрілись на кораблі, Міла повела себе вороже. Вона гадала, що в тому що сталося з нею, винна і горянка. Та швидко все з’ясувалось, і дівчата знову потоваришували. Лише Хета, єдина в цьому дружньому колі, не вступала ні з ким в бесіду. Плато уважно спостерігав за нею. В її задумливих, чорних очах відбивалися язики полум’я, здавалося що то в її душі палає вогонь. Струнке тіло вдягнене в чоловіче вбрання, було дуже звабливим. Погляд болотника перехопив брат.
--- Що, подобається? --- спитав, у нього, Капер.
Плато мовчки хитнув головою, але нічого не відповів. Йому наче ком в горлі застряг, і він не зміг видавити з себе жодного звуку. Капер штовхнув під бік Теймура, що сидів поруч:
--- Як ти гадаєш, у Плато є шанс?
Теймур не зрозумів. Капер кивком голови вказав на острів’янку.
--- Не знаю. Якась вона занадто гордовита. Щоб розпалити таке серце, треба постаратися. --- з нотками знавця, в голосі, проказав Теймур.
Тума, чула їхню розмову і сердито зиркнула на вугляра, той у відповідь тільки посміхнувся. Для нього, зараз, ця маленька горяночка була наймилішою в світі. Тільки чи здогадувалася вона про це? Мабуть, що, так! Бо коли Теймур зустрічався з нею поглядом, в її очах спалахували лукаві іскорки, а щічки заливав рум’янець. Чоловіка це дуже тішило. Навіть якби дівчина одразу проявила до нього свої почуття, це не було б, на стільки , приємно і спокусливо. Теймур пригадав, як розгнівались Тума і Міла, коли їх вирішили не брати в мандрівку до Містерії, а залишити на кораблі під наглядом капітана. Ніякі аргументи не могли подіяти на дівчат, і чоловіки здалися. В душі вугляр був щасливий, від того, що не доведеться розлучатися з дівчиною, та намагався цього не показати. Навпаки, виглядав дуже стурбованим, та це була лише гра…