Одного дня на дверях підвалу з’явилась табличка з написом: «Детективне агентство «Чорновидець». Власником його був детектив Мартв’як - товстий незграбний чоловік із похмурим поглядом. Він саме крутився у дворі, наглядаючи за робітниками, які займались ремонтом підвалу. Мартв’як рахував мішки з цементом, тачки з піском, коробки з плиткою, відра з фарбою і постійно всіх підганяв, мріючи якнайшвидше засісти в своєму новому офісі.
І справді детективу Ниточці не було чому радіти...
Невеселі думки Ниточки перервав ледь чутний стук у двері. За хвильку посеред нестерпно тісного агентства «Рожеві Окуляри» стояла заплакана Іванка з першого поверху: однією рукою вона тримала лопатку, другою -відерце з пасочками.
- Хтось... вкрав... пісок... - схлипувала дівчинка. -З пісочниці!..
- Оце так! - детектив Ниточка здивовано поглянув на дівчинку. І кому потрібен пісок з пісочниці? Часом траплялось, що хазяїн кота чи власник акваріуму брали трішечки піску, але щоб забирати все відразу?! І раптом детектив підскочив і радісно вигукнув:
- Знаю!
За кілька секунд детектив уже був у пісочниці.
- І як вам не соромно! - гнівно промовив, дивлячись то на детектива Мартв’яка, то на робітників, які саме змішували пісок з цементом.
- Про що йдеться? - буркнув Мартв’як.
- Ви обкрадаєте дітей! - вигукнув детектив Ниточка. - І ви ще називаєте себе детективом?! Прошу негайно повернути пісок у пісочницю!
Мартв’як подивився на детектива Ниточку так, наче хотів сказати: «Я ще тобі покажу! » Але не промовив жодного слова, лише знизав плечима і буркнув робітникам, щоб роздобули пісок деінде.
Але тепер вже було зрозуміло, що детектив Ниточка навряд чи стане його другом.
Як гадаєш, звідки детектив Ниточка дізнався, що трапилося з піском із пісочниці?
Загадка третя,
або
Про сором!
Детектив Ниточка забіг у під’їзд і старанно зачинив за собою двері. Бр-р-р, як холодно! Перший такий холодний ранок цієї осені. Мабуть, вже треба буде дістати з шафи шапку, шарф і рукавички.
Тільки приклав руки до батареї, яка була ледь теплою, коли раптом почув роздратований голос пані Маєвської з першого поверху.
- Це просто сором! - крізь причинені двері було чутно, як лютує пані Маєвська. - Маємо двох детективів у будинку, а гультяї роблять все, що їм тільки заманеться!
Детектив Ниточка відчув, що червоніє. Зупинився перед дверима пані Маєвської, голосно кашлянув для годиться і постукав.
- Прошу! - запросила пані Маєвська.
Детектив зайшов до кімнати і побачив постать пані Маєвської на тлі балконного вікна. Вона не особливо звертала увагу на детектива, а перехилившись через балкон, голосно кричала:
- Хулігани! Вам аби все нищити та псувати! А навіщо, заради чого? Хоч би забрали, але ж ні: знищили і втекли! Ось і вся розвага!..
- Пані Маєвська, що трапилось? - запитав детектив Ниточка, зупиняючись біля розлюченої сусідки.
- Що трапилось, що трапилось? - фиркнула пані Маєвська. - Тільки і вмієте питати: «Що трапилось? », більше нічого! І ви, і цей ваш товариш, Мертв’як!
- Мартв’як, - виправив її детектив Ниточка. - І зовсім він не мій товариш!
Пані Маєвська байдуже знизала плечима.
- Мартв’як чи Мертв’як - все одно, -сказала категорично. - Теж мені детективи! Навіть звичайні хулігани вас не бояться! Це мусив би бути найбезпечніший будинок у світі, а ось - прошу! -вказала пані Маєвська на балкон.
Тільки тепер детектив Ниточка помітив, що на балконі посеред глиняних черепків були розкидані хризантеми -їхні стебла вмерзли в напівпрозорі шматочки льоду.
- Напевно, каменем розбили, або чимось таким... -мимрила пані Маєвська. - Купила я вчора такі гарні хризантеми! Дешеві були, але гарні. Подумала: «Якраз згодяться: занесу сьогодні на кладовище, поставлю у вазу на могилі чоловіка», - і подивіться, що вони наробили!
Детектив Ниточка уважно придивився до черепків, у яких можна було впізнати фрагменти вази. Але як не шукав очима бодай маленького камінця, нічого так і не виявив.
- І не соромно вам? - продовжувала бурчати пані Маєвська. - У вас під носом такі речі відбуваються! А цей... як його там... Мертв’як...
- Мартв’як, - автоматично виправив детектив Ниточка.
- Мертв’як, - аніскілечки не збентежившись, продовжувала пані Маєвська, - був тут хвилину тому. Він хоча б пообіцяв, що знайде цих негідників! А ви що?! Тільки стоїте та ґав ловите! І це таким має бути детектив?!