- Гарно ж ви за ними доглядаєте! - буркнув детектив Мартв’як, опускаючи кулак. - Котресь із цих шмаркачів постійно бігає під вікнами мого офісу! Стрибає у калюжі, оббризкує мені вікна, а зараз жодне не хоче визнати своєї вини... Відчиніть негайно! - викрикнув Мартв’як через плече Ниточки у бік зачиненої квартири.
- Припиніть, нарешті, зчиняти галас або я викличу міліцію! - розлютилась пані Ричай. - Якби ви стояли під моїми дверима, я теж не відчинила б!
- Ви тільки подивіться, які ми вразливі! - пробурчав Мартв’як, але суворий погляд детектива Ниточки, певно, справив враження, бо він тільки пробубнів щось під ніс і покрокував у свій підвал.
Лише коли затихли його кроки, Оксанка і Дмитрик наважились виглянути.
- Хто з вас бігав по калюжах? - запитав детектив Ниточка.
Діти переглянулись, але так і не промовили ні слова.
- Так... Тоді залишається тільки одне... - детектив Ниточка поглянув на їхні ноги. Ані колготки Оксанки, ані шкарпетки Дмитрика не справляли враження мокрих. Щоправда, вони запросто могли їх перевдягти.
- Гаразд, не хочете, то й не кажіть, за мить я й так знатиму, як було насправді. Чи пані могла б позичити мені термометр? - звернувся детектив до пані Ричай, а потім знову поглянув на дітей. - Ви теж принесіть термометр, знадобляться два.
Наступної миті Оксанка і Дмитрик сиділи нерухомо під прискіпливим поглядом детектива Ниточки і міряли температуру. Через сім хвилин все було зрозуміло.
- Тридцять шість і шість, - бубнів детектив Ниточка, забираючи від Оксанки термометр. - Правильно, здоров’я тобі не позичати. А ти? - звернувся до Дмитрика. - Та-а-а-к!... - засвистів із подивом. - Тридцять сім і п’ять! Браво, температура - і досить велика! Отже, вже знаємо, хто бігав по калюжах. Чи я не правий?
Дмитрик неохоче кивнув. Секунду вагався: чи не побігти у ванну і не приховати гіркий сироп від застуди, але передумав. Спробуй щось приховати від детектива Ниточки!
Як, на твою думку, детектив Ниточка здогадався, що саме Дмитрик, а не Оксанка, стрибав по калюжах?
Загадка восьма,
або
Чому тут так темно?!
Детектив Ниточка повертався з прогулянки, коли його зупинила пані Маєвська з першого поверху. її засмучене обличчя настільки не відповідало сонячному весняному дню, що детективу Ниточці здалося, ніби знову прийшла зима. Але ж хіба це можливо в таку пору?
- Мартв’як хоче мене вбити... - прошипіла пані Маєвська, озираючись навкруги.
Детектив Ниточка аж занімів. Щоправда, не можна було сказати, що він симпатизував детективу Мартв’яку (хоча б тому, що його детективне агентство «Чорновидець» відбирало клієнтів детективного агентства «Рожеві Окуляри»), однак у те, що Мартв’як хоче вбити пані Маєвську, детектив Ниточка не міг повірити. Та й з якого дива він мав у таке вірити?
- Хоче відібрати мою квартиру, - пояснила пані Маєвська. - Ще зимою благав мене її продати. Каже, що у підвалі йому мало місця для офісу. А я й не думаю нікуди переїжджати! Живу тут тридцять років! Крім того, нещодавно перед моїми вікнами посадили два деревця, і стало справді гарненько! Хіба б це було мудро - кудись зараз перебиратись...
Детектив Ниточка дивився на пані Маєвську, нічого не розуміючи.
- І ви знаєте, Мартв’як вирішив мене отруїти, - продовжувала пані Маєвська. - Я так думаю, що він впускає мені у квартиру якийсь газ. Адже його офіс якраз під моєю квартирою. Хіба ж проблема в такому разі зробити маленьку дірочку у стелі, правда?
Детектив дипломатично відкашлявся. Образ Мартв'яка, який робить дірку у власній стелі, видався йому настільки кумедним, що Ниточка мало не пирснув зі сміху.
- І саме через цю дірку він і впускає якийсь газ. - Пані Маєвська була дуже схвильована. - Ще її не знайшла, але обов’язково знайду! І тоді...
- А звідки знаєте, що це саме газ? - перебив її детектив Ниточка. - Ви відчули щось дивне у повітрі?
- Та що ви?! - пані Маєвська подивилась на детектива Ниточку так, наче в нього бракувало клепки. -Він не такий дурний! Впускає мені газ без запаху! Але я помітила, що вдома бачу гірше, ніж завжди. Стало наче темніше. Надворі ні - там мене не отруїти! А вдома таки темніше! І з кожним днем стає гірше!
Детектив Ниточка зітхнув.
- Далеко від вашого вікна ростуть ці дерева? - запитав він.