- З базару... - буркнула Оксанка.
Детектив Ниточка взяв у Дмитрика гроно. Виноград зовсім не виглядав підозріло. Однак щось з ними було негаразд. От тільки що?
- Коли ви його купили? - раптом запитав детектив Ниточка.
- Та щойно, - відповів Дмитрик, одночасно хапаючись за живіт. - Приблизно десять хвилин тому.
- А коли поверталися з базару, чи ви зазирнули додому? - допитувався детектив Ниточка. - Чи ще ні?
- Ще ні, - зойкнула Оксанка. - Але я вже піду, тому що... - однак не договорила, тільки побігла до під’їзду.
Детектив допитливо подивився на Дмитрика.
- Добре себе почуваєш? - запитав Ниточка.
- Не найкраще, - Дмитрик скривився. - Вибачте... чи можу скористатись вашим туалетом? Оксанка, мабуть, зараз не пустить мене до нашого...
Детектив Ниточка відкашлявся, намагаючись приховати посмішку.
- Мій туалет, певно, вже зайняла пані Маєвська, -сказав він. - Зрештою, іди подивись, а я у цей час сходжу в аптеку по вугілля.
Як і передбачив детектив Ниточка, детектив Мартв’як і цього разу не завинив. Це не він отруїв пані Маєвську і дітей - власне, ніхто цього не зробив. Отже, що ж трапилось? І чому детектив Ниточка пішов до аптеки по вугілля?
Загадка десята,
або
Чому ж так біло?!
Детективу Ниточці з самого ранку докучав нежить. Він то чхав, то витирав ніс - і вже все йому набридло! Це ж треба було таке вигадати - застудитись у середині травня?!
Ниточка саме простягав руку за наступною носовою серветкою, як раптом почув стук у двері.
- Прошу! - мовив детектив.
Двері відчинилися, і на порозі з’явилася маленька Іванка з першого поверху. Вигляд у неї був дуже переляканий.
- Що трапилось? - запитав детектив Ниточка.
- Юхим Тимофійович буде злий... - сказала, затинаючись, Іванка.
Детектив Ниточка здивовано поглянув на дівчинку. Про що, врешті-решт, йдеться?
- Я зовсім не хотіла, щоб уже зараз пішов сніг, - із запалом пояснювала Іванка. - І це неправда, що не люблю весну! Люблю! Тільки більше мені подобається літо, адже тоді можна купатись! І зима, тому що можна кататися на санчатах! Але весну теж люблю, справді! А вона собі пішла! - і раптом Іванка гірко заплакала.
Детектив Ниточка стривожено подивився на неї. На мить він навіть забув про нестерпний нежить.
- Нічого не розумію, - пробурмотів нарешті детектив Ниточка.
- Вчора... надворі... - схлипувала Іванка, - ми говорили... про пори... року... - і за хвилинку все розказала детективу Ниточці.
Що разом з Дмитриком і Оксанкою міркували, яка пора року є найкращою, і що не могли довго вирішити. Тоді вигадали тягти жеребок, і їм випала зима. Потім вони почали чарувати, щоб зима повернулась, а тоді прийшов двірник Юхим і сказав, що він не любить зиму, бо зимою йому постійно доводиться розчищати доріжки від снігу. А сьогодні вранці Іванка прокинулась, виглянула у вікно і перелякалась, тому що у дворі біло, отже, мабуть, чари подіяли, і весна, ображена, пішла собі. І це, напевне, все через неї, Іванку, бо ж вона найбільше чарувала!
Детектив Ниточка мовчки піднявся, обійшов заплакану Іванку і виглянув у вікно. Справді, подвір’я вкрилося чимось білим. Обличчя двірника, який стояв під тополею, було роздратоване.
Детектив Ниточка пирснув зі сміху.
- Так-так, принаймні, вже знаю, звідки цей нежить, -сказав за хвилину. - Мабуть, уночі був сильний вітер.
Іванка подивилася на нього, мало що розуміючи.
- Це все через мене, правда?
- Ні, - похитав головою детектив Ниточка.
- Тоді через кого? - здивувалась Іванка. - Через Оксанку і Дмитрика?
- Теж ні, - детектив Ниточка поліз у кишеню за серветкою. - Через тополю.
- Через тополю?! - Іванка завмерла. - Вона також вміє чарувати?
Але єдине, що почула у відповідь, - голосне чхання.
Звичайно, тополі не вміють чарувати, - принаймні, нічого про це не відомо. Однак їм не потрібні чари, щоб усе довкола зробити білим. Як гадаєш, чому?
Загадка одинадцята,
або
Що трапилося з одягом Юхима Тимофійовича?
Дорослі настільки рідко звертаються до детектива Ниточки з проханням вирішити якусь проблему, що коли це трапляється, наш відважний герой деякий час не може прийти до тями від здивування. Але не тоді, коли в двері детективного агентства «Рожеві Окуляри» стукає Юхим Тимофійович, симпатичний двірник, який дбає про будинок і подвір’я. Дядько Юхим уже не раз користувався послугами детектива Ниточки, і один до одного вони вже встигли звикнути.