Це було сумно, і це було правдою.
Ми були їх богами, і більше тут не було про що говорити.
Я бачив велику флотилію, що пливла по хвилях великого океану кольору крові. Я задумався. У тих Відображеннях, через які нам належало проплисти, багато з них загинуть.
Я подумав про військо з Авернуса і моїх рекрутів з Відображення, яке вони називали Парником. Їм належало пройти до теперішнього світу і в Амбер.
З перемішаної колоди я взяв карту Бенедикта. Довго намагався розшукати його, але не відчув нічого, крім холоду.
Потім я взяв Бранда. І знову довгий могильний холод.
Раптом пролунав крик. Навіть скоріше не крик, а зойк, що роздирав душу.
— Допоможи мені! — Кричав голос.
— Як?
— Хто це? — Запитав він, і я побачив, як тіло його забилося в судомах.
— Корвін.
— Забери мене звідси, брат Корвін! Все, що не попросиш! Я тобі віддам натомість все!
— Але де ти?
— Я…
І в моєму мозку виникли якісь дивні туманні картини, які він відмовився прийняти, і ще один крик, як в передсмертній агонії, а потім настала тиша.
Поверхня карти знову похолола.
Я весь тремтів. Не знаю, від чого.
Я закурив і підійшов до вікна, дивлячись у ніч, залишивши карти розкиданими по столу в тій кімнаті замку, яку мені відвели.
Туманна імла затягла далекі зірки. Жодного знайомого сузір'я. швидко зійшов маленький блакитний місяць. Ніч принесла несподіваний мерзлякуватий холод, і я щільніше загорнувся в плащ. Згадалася страшна зима невдалої російської кампанії. Боги! Я тоді мало не замерз до смерті! І до чого все це призвело?
Ну звичайно, до трону Амбера.
Тому що тільки це було достатньою платою за всі минулі прикрощі та нещастя.
Але що з Брандом? Де він? І хто придумав для нього такі тортури?
Відповідей у мене не було.
Я напружено думав, дивлячись на швидке переміщення блакитного небесного диска. Невже я чогось не врахував, пустившись в цю авантюру, невже переглянув якусь важливу деталь?
Немає відповіді.
Я знову сів за стіл поряд з невеликою чаркою віскі. Перебравши всю колоду, знайшов карту Батька.
Оберон, Правитель Амбера, стояв переді мною в зелено-золотих шатах. Високий, широкоплечий, з густою чорною бородою і волоссям, в якому вже проглядалися срібні нитки. З зеленими кільцями в золотих оправах і таким же зеленуватим мечем. Колись мені здавалося що ніщо не може змістити безсмертного короля з трону Амбера. Що сталося? Я все ще не знав цього? Він зник. Як батько зустрів свій кінець?
Я втупився на карту і сконцентрувався.
Нічого… Ні… Нічого…
Що це?
Так, щось є…
Я відчув відповідь, навіть швидше зустрічний рух, майже непомітний, фігура на карті трохи змінила позу і зіщулилася до тіні тієї людини, яка колись була моїм батьком.
— Батьку?!
Тиша.
— Батьку!
— Так…
Голос слабкий і далекий, як шум у морській раковині, ледь чутний шелест.
— Де ти? Що трапилося?
— Я…
Довге мовчання.
— Це Корвін, твій син. Що такого сталося в Амбері, що ти пішов?
— Скінчилося мій час. — Голос зазвучав ще далі, ще більш приглушено.
— Ти хочеш сказати, що відрікся від престолу? Братики нічого мені не говорили, я не так довіряю їм, щоб питати. Зараз Ерік захопив місто, а Джуліан сторожить Арденський ліс. Каїн і Жерар патрулюють море. Блейз оголосив війну їм усім, і я з Блейзом. Скажи, чого ти хочеш, батьку?
— Ти єдиний з усіх, хто… хто спитав, — видихнув він. — Так…
— Що «так»?
— Так, боріться проти них.
— А ти? Чим я можу допомогти тобі?
— Мені… вже не можна допомогти. Зійди на трон…
— Я? Або разом з Блейзом?
— Ти!
— Так?
— Я даю тобі своє благословення… Займи трон… І поспішай… з цим!
— Але чому, батьку!
— У мене не вистачає дихання… Займи трон!
І якось одразу він теж зник.
Значить, батько був живий. От так штука. Що ж тепер робити?
Я сьорбав віскі і думав.
Однак, головне те, що він живий. І він був Королем Амбера.
Чому він пішов, куди? Навіщо, за чим, і все таке інше.
Хто знає? Тільки не я. А значить, більше нема про що говорити.
Однак… Я ніяк не міг збагнути, що до чого.
У нас з Батьком ніколи не було особливо теплих відносин. Правда, я не ненавидів його, як Рендом або деякі інші. Але так само вірно і те, що у мене не було особливих причин любити його. Це був великий могутній король, і він сидів на троні. Ось і все. У ньому була майже вся історія Амбера, якою ми її знали, а історія Амбера простягається назад на стільки тисячоріч, що їм давно втратили лік. От і вся розповідь.